НЕХА́Й¹, розм. НЕХ, спол.
1. допустовий. Уживається для вираження допустового припущення при протиставленні.
Він не може жити з нелюбою! Нехай роблять з ним що хотять [хочуть], нехай його судять, як знають, а він не пустить її до хати (М. Коцюбинський);
– Нехай звірі розшарпають моє тіло, а я все-таки втечу (І. Нечуй-Левицький);
Нехай гримлять кайдани, але встають бійці уже нові, ідуть на штурм (В. Сосюра).
2. мети. Уживається для поєднання підрядного речення мети з головним.
Заграй мені, дуднику, На дуду, Нехай своє лишенько Забуду (Т. Шевченко);
– Скажи ж мені, нехай і я почую, – Зозуля каже, – що і як, Про що міркує неборак? (Л. Глібов).
НЕХА́Й², розм. НЕХ, част. спонук.
1. у сполуч. з дієсл. 3 ос. одн. або мн. теп. або майб. ч. Уживається для утворення аналітичної форми наказового способу 3 ос. дієслова, що виражає;
// у сполуч. з част. би та з дієсл. умовного способу. Уживається при вираженні побажання, прохання, надії на що-небудь; близьке за знач. до якби, коли б.
Що надбав [Підпара], то його праця, і всяким неробам зась. – Поклав би на місці, як пса, нехай би зваживсь котрий, не побоявся б гріха! (М. Коцюбинський);
Нехай би мені хтось добренький прислав книжки і рукописи (Леся Українка).
2. Уживається при вираженні згоди з чим-небудь; так і бути, добре, гаразд.
– Дай тілько Турнові моєму Хоть трохи на світі пожить, Щоб міг він з батьком повидаться І перед смертю попрощаться, Нехай, – не буду більш просить (І. Котляревський);
Ремінь сильно в'їдався в руку, і рука боліла. Але Маруся не хотіла навіть поворухнутися. Нехай... (Г. Хоткевич);
Ми – діти одного села й заводу, хоч різні вдачею. Нехай і так (В. Сосюра).
3. у спол. з дієсл. 1 ос. майб. ч. Уживається при вираженні якого-небудь побажання, готовності, прагнення до чогось.
– Ану, нехай і я почую. Яку там пісню ти [Соловей] вдереш – Веселую чи жалібну якую (Л. Глібов);
Нехай я у серці святе погашу, Нехай упаду в беззмістовній борні я, – Та слово останнє, що я напишу: Марія (М. Рильський).
4. при відокремлених словах. Уживається при вираженні допустового припущення; до хоч би, навіть, хоч і.
Нехай те вже давно минуло, а серце любить, поки не заснуло те світло, що живе і без зорі (Леся Українка);
Мрії про вольність – нехай і не виразні – були тим повітрям, яким дихав Пушкін-ліцеїст (М. Рильський);
Про Кульбашного йшов в частинах поголос, ніби йому нехай над головою бомби рвуться, а доголитися він мусить неодмінно (Н. Рибак).
I. ГАРА́ЗД част. (уживається для вираження згоди), ДО́БРЕ, ЗГО́ДА, ІДЕ́ розм., СІ́ЛЬКІСЬ (СІ́ЛЬКОСЬ) заст., ІНО́СЕ (ІНО́СИ) заст.; СЛА́ВНО розм. (з відтінком схвалення висловленого, запропонованого); ХАЙ (НЕХА́Й) (УЖЕ́) ТАК, ХАЙ розм., НЕХА́Й розм., НЕХ діал. (після роздумів або під тиском обставин, доказів тощо). Христя прохала батька привезти з міста гостинця.. — Гаразд, добре! — сміється гірко Пилип (Панас Мирний); Ну, добре, — сказала Килина, сповнюючись холодною й твердою рішучістю. — Хай так... хай... (Є. Гуцало); (Функе:) Ну, добре, згода! Я згоден на цей шлюб (І. Кочерга); — Федір Іванович, вип'ємо! — крикнув Власов. — Іде! (Панас Мирний); — От, кажу, мене й посадили. — Ну, сількісь, — каже (чоловік), — я тебе навчу, що робить, щоб швидше випустили (О. Стороженко); — Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинність ісправлять. — Іноси! — Низ сказав (І. Котляревський); — Я ще змалку таку охоту маю до грамоти, що Господи! — От і славно!.. Приходь щовечора до мене, будемо вчитись (М. Коцюбинський); Нехай, коли будете мати охоту послухати, оповім при стрічі (М. Коцюбинський).
НА́ВІТЬ част. (ужив. у допустово-підсилювальному значенні), ХОЧ (ХОЧА́), ХОЧ І, ХОЧ БИ, ХОЧ БИ І, НЕХА́Й, ХАЙ, НЕХА́Й І, ХАЙ І, БОДА́Й, БОДА́Й І. Неодмінно потрібна його згода, навіть вимушена; — Ти оце наважилась од мене втекти і ладна вийти заміж хоч і за сажотруса, — сказала мати (І. Нечуй-Левицький); Про Кульбашного йшов в частинах поголос, ніби йому нехай над головою бомби рвуться, а доголитися він мусить неодмінно (Н. Рибак); На жаль, у комісії було так мало відважних громадян. Та й що зробить хай найвідважніший? (І. Ле); Мрії про вольність — нехай і не виразні — були тим повітрям, яким дихав Пушкін-ліцеїст (М. Рильський); Немов чимсь важким придавили йому тіло, і він не в силі зробити бодай найменший рух (А. Шиян).
розм. нех.
1) част., у спол. з дієсл. 3 ос. одн. або мн. теп. або майб. ч. Уживається для утворення аналітичної форми наказового способу 3 ос. дієслова, що виражає: а) наказ, спонукання; б) дозвіл, згоду, припущення; в) побажання, заклик. || у спол. з част. би та з дієсл. умовного способу. Уживається для вираження побажання, просьби, надії на що-небудь; близьке за знач. до якби, коли б.
2) част. Уживається для вираження згоди з чим-небудь; близьке за знач. до так і бути, добре, гаразд.
3) част., у спол. з дієсл. 1 ос. майб. ч. Уживається для вираження якого-небудь побажання, готовності, прагнення до чогось.
4) част., при відокремлених словах. Уживається для вираження допустового припущення; близьке за значенням до хоч би, навіть, хоч і.
5) спол. допустовий. Уживається для вираження допустового припущення в разі протиставлення.
6) спол. мети. Уживається для поєднання підрядного речення мети з головним.