СНО́ПИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до сніп.
Один чоловік пішов у неділю брати копи – возить додому. От наклав зовсім віз, тілько ще так остававсь один снопик положити (Панас Мирний);
Виставлені [на Виставці передового досвіду] снопики прославлених високоврожайних сортів пшениці (з наук. літ.);
Валерик вийшов до них із-за куща зі своїм свіжим яскравим снопиком зелені та квітів (О. Гончар);
В печі тріснуло поліно, викинувши з піддувала снопик іскор (О. Ільченко);
* У порівн. Він не хотів утікати, “свою славу козацьку під ноги топтати”. І клав ворогів, як снопики (Т. Масенко).
[snopyk]
ч.
snopek
-а, ч.
Зменш.-пестл. до сніп.
див. жмут
A little sheaf