ПРИСВО́ЄНИЙ

ПРИСВО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до присво́їти; // присво́єно, безос. присудк. сл. Велика подія На шахті новій: Ім’я комсомолу Присвоєно їй! (Мур., Піонерське слово, 1951, 112). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 15.