Словарь эпитетов русского языка.2006.
ХВА́СТОЩІ (вихваляння себе, своїх вчинків або когось, чогось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм., ХВАСТОВСТВО́ розм., ВИ́ХВАЛКА розм., САМОХВАЛЬБА́ розм., САМОХВА́ЛЬСТВО розм.; ФАНФАРО́НСТВО розм., ФАНФАРОНА́ДА розм. (супроводжуване базіканням). Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був, як свій чоловік; а Петро Степанович.. то бувало хоч нічого й не скаже на ті хвастощі, — так же гляне скоса (Панас Мирний); Знав я друзів своїх, що не мали хвальби, а чи зради, Бо хвальба — то є тлінь, а від зради немає поради (А. Малишко); Він почервонів, перехопивши себе на хвастовстві, похапцем попрощався й пішов (Ю. Смолич); Секретар.. слухає рясні вихвалки, піддакує (О. Гончар); Він лишень до фанфаронади хват, а до роботи — ліпший кіл у плоті (І. Франко).
скажу́ не хвастовства́ ра́ди, ... — övünmek gibi olmasın, ...
domo (ma-), fahari (-; ma-), ufahari ед., kishaufu (vi-), lonyo (-; ma-), madaha мн., magigimo мн., majisifu мн., majivuno мн., mapyoro мн., ndaro (-), tutuo (ma-), udibaji ед., ujuvi ед., ulodi ед., uvuvio ед. перен.
ХВАСТОВСТВО́, а́, с.
Те саме, що хва́стощі.
Він почервонів, перехопивши себе на хвастовстві, похапцем попрощався й пішов (Ю. Смолич);
– А він не ображає всіх нас? Чим? Своїм хвастовством! (О. Донченко).