ЄРАЛА́Ш, у, ч., рідко.
1. розм. Безлад, плутанина.
Живи здоровий, сину мій, рости, спивай меди із чарівної чаші, а я, твій батько, маю ще тягти кормигу літ у чорнім єралаші (В. Стус).
2. Старовинна картярська гра.
– Може, хто пулечку зіб'є або на потуху стаканчик-другий пуншу вип'є? – спитався Колісник. Багато зразу схопилося і закричали: – У єралаш! преферанс! вінт! бакара! Столи знову загули, і гості, розбившись на невеличкі купки, розсілися різатись у карти (Панас Мирний).
-а, ч.
1) заст. Старовинна гра в карти, подібна до вісту і преферансу.
2) розм. Безладдя, неподобство; плутанина.