ІВАН

д.-євр.; ім'я Yochanan, Ydhochanan — Ягве (Бог) змилосердився, Ягве (Бог) помилував (буквально: Божа благодать; дар богів). ІВАНКО, ІВАНОНЬКО, ІВАНОЧКО, іВаненько, іВанечко, іВаниць, іВанина, іВаник, іВанчик, іВаночок, іВанцьо, іВанько, іваньо, іва-Нунь, іВануньо, Гвась, івасько, іВасенько, Гвасечко, Гвасик, ІВАСЬО, ІВАСібНЬ, ІВАСібНЕНЬКО, Шаскінечко, Івасюш>0, ІВАШКО, Шашенько, шАіНЕЧКО; Ваня. Ванько Ванцьо, Ваньо, Ванійсьо, Ваюйша, Ванюшко, Ваюйшка. Колись до хвилі дніпрової, Що грає перебором струн, Ішов там по кривавім бої Богданів друг —Іван Богун (М. Рильський); Співайся, пісне полум'яна, — нехай почує вся земля про мужнього Франка Івана, сина коваля! (П. Тичина); Ми — світлотворці, вороги пітьми, і, доки сонце живить наші мрії, на рідній ниві будемо людьми — ми. Хліборобський рід. Івани і Марії (в. Корж); Зелений дубок, зелененький Та й на явір похилився. Молодий Іван, молоденький До дівки спорядився (Народна пісня); Кучерявий та Іванко, Кучерявий, Хто ж тобі кучері Завивав? (Народна пісня); — Іван, Іван повернувся?! Іваночкуі (О. Довженко); А в нашого Іваненька хата на помості, Як заграють музиченьки — рухаються кості (Народна пісня); Що будемо, Іванику, без тебе робити? (Народна пісня); Поклали Іванчика на білу подушку (Народна пісня); Ось послухайте, Іванцюі я ж добра вам жичу, я надумав видавати часопись мужичу... (Леся Українка); З молодим Іваньом Шлюб взяло [дівча] (Народна пісня); Не буду ся віддавати, бо не маю волів, Та чень мене посватає Івануньо Громів (Народна пісня); — Це ти, Івасю, сину мій? — Це я, — говорить, — мамо! (А. Малишко); Взяла на руки, підвелась: — Що? Будеш льотчиком, Івасьі (І. Муратов); Хотів мати [учитель] в оркестрі кларнетиста не будь-якого, а, як він казав, від Бога. Саме таким виявився Івасько, найстарший Явтушків син (В. Земляк); Ой поїхав Івасенько До поля орати, Лишив жінку Катеринку Дома ґаздувати (Народна пісня); Слала Марусечка да до Івасечка: — Ой Івасе, мій сужений! Не сідай на посаду раній мене (Народна пісня); Вибіг Івасик босий, Холодно як у світі! Трави у сивих росах Наче морозом вкриті (М. Пригара); Ой за гаєм зелененьким Там Івасьо молоденький На конику вигравав, Соколонька намовляє (Народна пісня); Хвалився Івасюненько У свого батенька: — Як ви мене не ожените, Так ви мене не удержите (Народна пісня); Озоветься молодий Івашко: — Не журися, молода Марусю (Народна пісня); — Мій любий! Дорогий мій Ванюі — шепочуть гарячі уста (П. Мирний); — Добрий вечір! — Це ти, Васильку? — Ні, я — Ванько (г. Кривда); — Го-го, Ванцка — раптом почув збоку чийсь радісний, ніби знайомий оклик (Д. Бедзик); Ой у лузі, у лужечку Стоять хлопці у кружечку. Стоять вони, кудрі в'ються, А в Ванюші сльози ллються (Народна пісня); От вам і Ванюшка як Ванюшка, Сам стрункий, чуприна золота (я. Шпорта).

?-1730, св. Гр. Православної Церкви, нар. наприкінці XVII ст. в Україні, козакував, 1711 потрапив під Азовом у полон; після роботи у господаря молився у скиту (монашій печері), уже за життя уславився святістю; похований на острові Евбея.

Іва́н іменник чоловічого роду, істота