ПОМІТКА

ЗА́ПИСИ мн. (ЗА́ПИС одн.) (щось зафіксоване, занотоване на папері для пам'яті), НОТА́ТКИ мн. (НОТА́ТКА одн.), ЗАМІ́ТКИ мн. (ЗАМІ́ТКА одн.), ПОМІ́ТКИ мн. (ПОМІ́ТКА одн.). Професор перегортав її, читав якісь записи, зроблені олівцем на полях (В. Кучер); Наприкінці взяла слово сива дама, яка весь час робила якісь нотатки (О. Донченко); Його (Івана Вишенського) замітки короткі і сухі: але сучасна етнографія допомагає відновити.. картини і образи, що виникли в спогадах афонського ченця (О. Білецький); Давид сидів кінець стола, рився в книжках і виписував якісь цифри, помітки на клаптиках паперу (А. Головко).

ПО́ЗНАЧКА (спеціальний знак, зроблений для відрізнення чогось, вказівки на щось), ПОЗНА́ЧЕННЯ, ВІДМІ́ТКА, МІ́ТКА, МІТА, ВІДЗНА́ЧКА розм., ЛИ́ТА заст.; КАРБ, НАРУ́БКА (такий знак, зроблений чимсь гострим); ПОМІ́ТКА (перев. письмова); РЕМА́РКА спец. (у словнику — для повнішої характеристики слова). Податковий інспектор щомісяця брав хабар, ставив якусь позначку у своїй записній книжці (Н. Рибак); Вивчаючи історію Стародавнього Риму, учні на кожному уроці робили позначення на контурній карті Європи (з журналу); Витягши пістолет, підняв (Мюльнер) прицільну рамку на відмітку "300" (І. Багмут); — З чого ж починати? — вдарив Денис по молодому дубкові сокирою так, що аж листя на ньому затремтіло. — Мітку шукай (Григорій Тютюнник); Відзначок нігтем там чимало Було на книжних берегах (переклад М. Рильського); На кождій палиці видно було більші або менші карби, один попри один (І. Франко); — Та тут ось ізсередини на лантусі помітка якась накарлякана. Бублик якийсь, начебто як "О"... (О. Гончар).

ПРИКМЕ́ТА (основа передбачення чогось; те, що знаменує або передвіщає щось), ОЗНА́КА, ПРИМІ́ТА розм., ПОМІ́ТКА розм., ПРИМІ́ТКА розм. "На ранній ріллі — пшениця, а на пізній — метлиця", — повчав досвід поколінь, відбитий у прикметах і приказках (З. Тулуб); Власті прокинулися, заворушилися, але чуткий Марусяк мав ніс і при перших же небезпечних ознаках сказав — досить! Пора додому (Г. Хоткевич); Єсть така приміта, що сидіти за обідом поміж двома братами — то знак на щастя (А. Кримський); — Хоч би приснилося що таке, що помітку дало б про напасть... (Панас Мирний); Обійде (баба) увесь двір, ще подивиться, які примітки на небі: чи ясні зірки — то то вже на мороз; чи моргають — то на вітер (Дніпрова Чайка).

ПОМІ́ТКА, и, ж.

1. Письмовий знак, напис, позначка.

Зробив [Корнієнко] олівцем якісь помітки на паперах, що лежали перед ним (Григорій Тютюнник);

Черниш стояв з офіцерами-мінометниками на горбі перед вогневою і, щоразу поглядаючи вперед, робив у блокноті якісь помітки (О. Гончар);

На полях власних примірників фольклорних збірників Коцюбинського часто зустрічаються помітки, які свідчать про уважне студіювання письменником народної творчості (з наук. літ.);

* Образно. Губи й пальці [Кузьки й Павлика] .. пофарбовані в темно-синє. Родюча шовковиця ставила помітку на своїх дорогих гостях (О. Донченко).

2. перен., розм., рідко. Ознака чого-небудь; прикмета.

– Осе таке! – розмовляла [баба Горпиниха] сама з собою. – І не думалося такої напасті зажити!.. Хоч би приснилося що таке, що помітку дало б про напасть... (Панас Мирний).

див. примітка, нотатка, ремарка, марка, аднотація

【阴】 (手写的) 注, 记号

Mark, note