ДІ́ДИЦТВО, а, с., заст.
Володіння.
Я думав, що тут рожі та лілії, розкоші й збитки, а тепер бачу, що тут здебільшого “терція та будяки!” От тобі й моє дідицтво! (І. Нечуй-Левицький);
– Ціль його походу – край угорський, дідицтво Арпада, що був підданим великого Чингісхана (І. Франко).
-а, с., зах., іст.
Спадщина, маєток поміщика-дідича.
Діди́цтво:
— спадщина [VI;X]
— спадщина, маєток [1]