СПА́ДЩИНА (майно і т. ін., що переходить від його власника до іншого), СПА́ДОК, НАЩА́ДОК розм.; БА́ТЬКІВЩИНА, МАТЕРИ́ЗНА, ДІДІВЩИНА, ДІДИ́ЗНА, БАБИ́ЗНА, ПРА́ДІДИЗНА заст., ПРА́ДІДІВЩИНА заст., О́ТЧИНА (ОТЧИ́ЗНА) заст., ВІТЦІ́ВЩИНА діал. (спадщина від батьків і конкретно — від батька, матері, діда, баби і т. ін.); ПРЕ́ДКІВЩИНА, ПАТРИМО́НІЙ книжн., ПАТРИМО́НІУМ книжн. Коли три сини старійшини Анта ділили між собою спадщину, середульший син Сварг недаремно взяв собі всяку кузнь (С. Скляренко); По смерті батька Макар став повновладним хазяїном хутора і всіх багатств, що перейшли йому в спадок (П. Кочура); (Демко:) Один змалку працює, у праці і помира, і дітям в нащадок зоставля одну тільки гірку працю (М. Кропивницький); (Золотницький:) Яким згинув... Його батьківщина й материзна тепер у мене, — це більша частина нашого маєтку (Б. Грінченко); Оця десятина землі.. дісталась йому від батька. То була дідизна, прадідизна, може (М. Коцюбинський); Василько схопився з місця: — Не треба, Даниле, не хочу я сам. Будемо разом.. Хай буде наша отчина спільна (А. Хижняк); Кидають отчизну і свою дідизну: свої пасіки й левади (Словник Б. Грінченка).
ДІДИЗНА – ДІДІВЩИНА
Дідизна. Спадщина від діда. То була ще батьківщина й дідизна давнього козацького роду Дуніних-Левченків (І.Нечуй-Левицький).
Дідівщина1. 1. Те саме, що дідизна. – Воно наше було за дідів, за прадідів! – "Еге! За дідів було так, а за внуків буде інак! От іще нас перше попотягають по судах добре за ту дідівщину!" (Леся Українка). 2. Давні, дідівські часи. Свідок слави, дідівщини 3 вітром розмовляє (Т.Шевченко).
Дідівщина2, розм. Позастатутні стосунки в армії, за яких старші солдати знущаються з молодих, новоприбулих.
-и, ж., заст.
Те саме, що дідівщина.
див. батьківщина; спадщина
Дідизна (21, 438) – “спадщина”;