АНГЕЛ = АНГОЛ = ЯНГОЛ

ангел = ангол = янгол (з грецьк. aggelos — «вісник»; зменшено-пестливі — ангелочок, ангеля, анголя, анголяточко, янголя) — 1) у ре­лігійному культі — надприродна істота, посланець, вісник Бога; оберігає людей, є посередником між ними й небом; зображують за­звичай у вигляді юнака з крилами; у кожної людини є свій ангел-охоронець; коли дитина всміхається уві сні, це означає, що на неї ди­виться ангел; між ангелом-охоронцем і дияволом-спокусником завжди ворожнеча; для заспокоєн­ня людина завжди має таку молит­ву: «Ангеле мій, охоронцю мій! Збережи мою душу, зміцни моє серце на всяк день, на всяк час, на всяку хвилину. Вранці встаю, ро­сою вмиваюся, пеленою Спасового Пречистого образу втираюся. Ворог-сатана, відійди від мене на сто верст — на тисячу! На мені є хрест Господній! На тому хресті написані Лука і Марк, і Микола-мученик: за Христа мучаються, а за нас Богу моляться. Пречисті замки ключами замкнені, замками запечатані, нині, і прісно, і на віки віків. Амінь!»; людину називають часто грішним ангелом (не-ангелом), тому кажуть: «Чоловік не ан­гел, щоб не согрішив». Над тим дитям три анголи дихали (П. Чубинський); В четвер почули ми, що вмерла [Одарочка]. Побігла я туди: вона вже на столі… І така ж вона хороша лежала, як ангелятко Боже (Марко Вовчок); Отож і спить со­бі дитина, Мов ангеляточко в раю (Т. Шевченко); На іконостасі сто­яв чималий золотий хрест з терновим вінком на перехресті, а по боках коло хреста стояли навколішки два позолочені янголи (І. Нечуй-Левицький); Здається, двоє неповин­них янголят злетіли з самого неба, усілися у невеличкій хатці, на неве­личкій постельці і завели свою голос­ну і радісну пісню… (Панас Мирний); 2) = ангел-хранитель (-хоро­нитель) — зірка як охоронець будь-якої людини; дістається кожному при народженні (звідси день ангела (янгола) — іменини) і постає на не­бі; коли людина вмирає, її зірка спадає з неба (бажано перехрести­тися, побачивши коли це сталося); взагалі захисник, заступник, охо­ронець; у народній афористиці служить компонентом антитези «ангел — чорт», тобто «добро — зло», наприклад: «І з янгола можна зробити чорта», «Був би ангел, коби не роги», «Ангельський голо­сок, а чортова думка»; у перенос­ному розумінні — про людину (перев. жінку), що відзначається кра­сою чи добрістю, лагідністю або зробила чи робить кому-небудь щось гарне, приємне. — А знаєш, Густочко, пан Борис для молодих женщин небезпечний чоловік!.. Так що я буду твоїм добрим ангелом і заберу його від тебе (І. Франко). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 13.