КЛАВІКОРД

КЛАВІКО́РД, а, ч., рідше КЛАВІКО́РДИ, ів, мн.

Старовинний клавішно-струнний ударний музичний інструмент із довгастим чотирикутним корпусом.

Лемішковський раз у раз танцював з нею під бренькання розбитого клавікорда (І. Нечуй-Левицький);

Маша теж мала навчитися музики .. Але в Косяровських не було клавікордів (О. Полторацький);

У сусідній кімнаті притишено звучала музика, то фрау Єлизавета грала на клавікорді (Р. Іваничук);

Він сідав .. за клавікорди І брав на них самі акорди (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

Клавікорд рідко використовували у грі для великих аудиторій; оскільки такі клавішні інструменти досить компактні, на них часто грали вдома (з навч. літ.).

Струнний клавішний ударний музичний інструмент (хордофон); попередник фортепіано; при натисканні на клавіші тангенти торкаються струни.

[kławikord]

ч.

klawikord муз. інстр.