Значение слова "КЛОНИТИ" найдено в 10 источниках

КЛОНИТИ

найдено в "Словнику синонімів української мови"

НАГИНА́ТИ (змушувати опускатися донизу верхню частину дерева, трави, гілки тощо), ГНУ́ТИ, ЗГИНА́ТИ, ВГИНА́ТИ (УГИНА́ТИ), НАХИЛЯ́ТИ, ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИ поет.; ПРИГИНА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (до кого-, чого-небудь — до землі і т. ін.); НАДГИНА́ТИ розм. (трохи згинаючи, нахиляти). — Док.: нагну́ти, зігну́ти, вгну́ти (угну́ти), нахили́ти, похили́ти, схили́ти, пригну́ти, прихили́ти, надігну́ти. Леонід Семенович.. вхопив гілку яблуні, нагнув її (І. Нечуй-Левицький); Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі (Т. Шевченко); Згинає колосся вусате вага золотого зерна (В. Сосюра); Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє; Тонку вербу край дороги Хилить, нахиляє (П. Грабовський); Грона похилили гіллячку (М. Коцюбинський); Теплий вітрець.. схилив до землі білі келехи ромашок (В. Козаченко); Виплива на сині ріки Ясен вечір іздаля — І до ніг йому гвоздики Клонить пристрасна земля (М. Рильський); Червоні лопаті хедера пригинали до серпа важкоколосу пшеницю (Ю. Збанацький); "...Від жалощів у полі квітки в'яли, Дерева з туги верховини До землі прихиляли!" (Панас Мирний). — Пор. 1. гну́ти.

НАХИЛЯ́ТИ (голову, спину, шию), НАГИНА́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПРИГИНА́ТИ (трохи, не зовсім); ЗГИНА́ТИ (спину, шию, рідко — голову); ПЕРЕГИНА́ТИ підсил., ПЕРЕХИЛЯ́ТИ підсил. (спину, шию); ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИ поет. (голову, обличчя, чоло); ОПУСКА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (голову). — Док.: нахили́ти, нагну́ти, схили́ти, перехня́бити діал. пригну́ти, зігну́ти, перегну́ти, перехили́ти, похили́ти, опусти́ти, прихили́ти. Килина мерщій нахилила обличчя (А. Головко); — Сонька? — перепитала молодичка й так нагнула голову, що її підборіддя стало потрійне (Є. Гуцало); За хвилину Заїка вже стояв на балконі й почтиво схилив спину за кріслом князя (Г. Хоткевич); Низько пригнувши голову, йде (гусак) прямо на неї (А. Дімаров); Кінь став дибки, граціозно зігнувши шию (І. Нечуй-Левицький); Добриловський ще раз граціозно і якось м'яко нахилив шию й голову... перегнув пополовині свою тонку фігуру та й сів у крісло (І. Нечуй-Левицький); Чубенко хилив голову й пускав з руки повід (Ю. Яновський); Ото він і пішов.. тихою ступою, похиливши голову, мов задумався (Г. Квітка-Основ'яненко); Клонить обличчя кохане До узголів'я жона (М. Рильський); Її здалося, що всі люди задивлялись на неї, а вона, прихиляючи голову, тихенько здоровкалась з ними (М. Стельмах).

найдено в "Фразеологічному словнику української мови"

сон (дрімо́та) хи́лить (кло́нить, зломи́в, поборо́в і т. ін.) кого, на кого. Хто-небудь засинає. Мене мов сон хилить, та будять мене — хто плачем, хто риданням (Марко Вовчок); Говорить далі невиразно слова, по голосі чутно, що її сон клонить (Леся Українка); Вже князя і сон зломив, В очі мов насипав приску, Голова тяжить, неначе Від маківки (І. Франко); — А-а, це ви, товаришу голова? А ми держались-держались, та таки перед світом поборов нас сон (Григорій Тютюнник); Галя ледве переставляла ниючі ноги, дрімота хилила її до землі (Ю. Збанацький). схиля́ти (клони́ти) го́лову (чоло́) перед ким—чим. Виявляти велику шану, повагу до кого-, чого-небудь; благоговіти. Тут (в Арджанті) кожен приїжджий схиляє голову перед талантом великого індійського народу (В. Минко); Колись гордий противник усякої кривди тепер низько клонив (суддя) перед нею голову (Н. Кобринська); (Валентин:) Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка). хили́ти (клони́ти) го́лову (чоло́). 1. перед ким і без додатка. Виявляти покору перед ким-небудь, підкорятися комусь. Вої (воїни) його не з тих, що хилять голови: ліпше впадуть вони на полі ратнім, аніж дадуть в колодку себе забити, ганьбою невільницькою очорнити (Д. Міщенко); Рутенців плем’я перед ним хилило чоло покірно І голосило на весь світ його (князя) славу безмірно (І. Франко). 2. перед ким—чим. Виявляти шану, повагу до кого-, чого-небудь. Колись гордий противник усякої кривди, тепер низько клонив (суддя) перед нею голову (Н. Кобринська); (Валентин:) Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка). 3. тільки хили́ти го́лову (чоло́). Журитися, засмучуватися, бути у відчаї, втрачати надію на щось. — Та не хили ти голови так, Тихоне. Вийшло так якось по-дурному,— і він розповідав, що голова саме поїхав був кудись, не вдалось перебалакати (А. Головко). хи́лить (кло́нить) на сон. 1. кого і без додатка. Хто-небудь хоче спати. Після невдалого ранішнього купання тут, на сонці та на вітрі, Мартинюка хилило на сон (Л. Дмитерко); — Щось мене,— кажу,— клонить на сон… спочину трохи (Ганна Барвінок). хи́лить до сну. Ми проїхали, не спиняючись, понад двісті кілометрів — і втома, ритмічне похитування на м’яких ресорах та й сама пізня пора хилили нас до сну (Ю. Смолич). кло́нить в сон. Вечоріло. Вже покрила землю тьма, Але чом це й досі мами ще нема? Жде бабуся — не діждеться… клонить в сон (І. Нехода). 2. кого. Викликати у кого-небудь бажання спати. Інших на сон спиртне клонить, а мене — навпаки (І. Муратов).

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

КЛОНИ́ТИ, клоню́, кло́ниш, недок.

1. що. Нагинати (у 1 знач.) донизу; нахиляти (у 1 знач.).

Буйне жито своє стигле колосся до землі клонить (М. Старицький);

Димом котиться весна, Вітер гонить, віти клонить, Краплі сонця в воду ронить І рокоче, як струна (М. Рильський);

// на кого – що, до кого – чого і без дод. Опускаючи, наближати або притуляти щось до кого-, чого-небудь, класти на когось, щось; схиляти (у 1 знач.).

Ми собі сідали за хатою на приспі [призьбі], та й я клонила йому голову на плече (Л. Мартович);

Покотом сплять половчани. Ніч – мов криниця без дна... Клонить обличчя кохане До узголів'я жона (М. Рильський);

Не чує Тимко ні морозу, ні холоду, клонить у голубій замрії чубату голову (Григорій Тютюнник);

// безос.

[Олекса:] На серці важко і голову клонить... (С. Васильченко).

2. без прям. дод., перен. Вести у певному напрямку, спрямовувати до чого-небудь (розмову, дії, вчинки і т. ін.).

[Воздвиженський:] Ви куди ж цю розмову ведете, до чого клоните? Балакайте не так широко (М. Кропивницький);

Несподівано господар запитав: – Будьте вибачні за цікавість: ви діток маєте? – Так, – ствердив я, не розуміючи, до чого він клонить (М. Олійник).

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

клоню, клониш, недок., перех.

1) Нагинати що-небудь донизу; нахиляти. || на кого – що, до кого – чого. Схиляючи голову, обличчя тощо, притуляти до кого-, чого-небудь. || безос.

••

Клонить на сон кого — хочеться спати кому-небудь, огортає сон когось.

2) також без додатка, перен. Вести в певному напрямку, спрямовувати до чого-небудь, наперед задуманого (розмову, дії, вчинки тощо).

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

клоню, клониш, недок. , перех. 1》 Нагинати що-небудь донизу; нахиляти.
|| на кого – що, до кого – чого. Схиляючи голову, обличчя тощо, притуляти до кого-, чого-небудь.
|| безос.
Клонить на сон кого — хочеться спати кому-небудь, огортає сон когось.
2》 також без додатка, перен. Вести в певному напрямку, спрямовувати до чого-небудь, наперед задуманого (розмову, дії, вчинки тощо).

найдено в "Українсько-англійському словнику"

1) (нахиляти) to bend, to incline; to bow (down)

2) перен. (вести в певному напрямку) to lead; to drive (at)

3) безос.

на сон клонить мене — I am getting sleepy (drowsy)

найдено в "Українсько-китайському словнику"

【未】

1) 使倾斜, 使歪

2) 转使倾向于; 令人想要…

Мене на сон клонить 我想睡觉

найдено в "Українсько-польському словнику"

[kłonyty]