I. ОСЛІП, ПУ,

I. Осліп, пу, м. Ослѣпленіе. Забувши всю біду, що ми йому не раз ув осліпі чинили. К. Дз. 177. II. Осліп, нар. Слѣпо, очертя голову, наобумъ. Біжить од його осліп. Г. Барв. 113. Тиснулися осліп до штурму. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 69.