ЛАБА́ТИЙ

ЛАБА́ТИЙ, а, е, діал. Лапатий (у 1, 3 знач.). — Є там що в ямі? — А дідько є лабатий! Заморока та й годі (Фр., IV, 1950, 16); Зелений дикий виноград коло мого вікна розлізеться лабатим листям по стіні… (Коб., III, 1956, 269). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 427.