СТЕБЛО, ЛА,

Стебло, ла, с. 1) Стебель. К. Дз. 218. Хоть колос похилився, стебло зелененьке. Мет. 21. Один я на світі, — стебло серед поля. Шевч. 2) Рукоятка, напр. ложки, желѣзныхъ видъ и пр. Новомоск. у. 3) Нижняя длинная часть прядильнаго гребня, вставляемая въ донце. Нижняя часть кужілки. (См.). 4) Стволъ пастушьей трубы (до раструба). Сосниц. у. Ум. Стебельце, стебе́лечко. А в сусіда стіжок сіна, а у мене ні стебельця. Чуб. V. 255. Чи хміль по дорозі, чи стебелечко? Мил. 138. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 201.