КОНЦЕПТУАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Процес створення концептуальної моделі дослідження.
У другій половині XVII ст. в Україні з'являються праці “історичного стилю”, в яких домінують літописні традиції. Ці праці характеризуються певним ступенем концептуалізації історичних подій, спробами узагальнення історичних фактів (з наук. літ.).
2. лінгв. Процес пізнавальної діяльності людини, орієнтований на осмислення інформації, що надходить.
Мовна концептуалізація здійснюється як сукупність прийомів семантичного представлення плану вираження лексичних одиниць (з наук. літ.);
Концептуалізація включає як нові концепції (тобто нові концепти), так і концепти зафіксовані (вже наявні в ментальному лексиконі) (з наук. літ.);
Мовна картина світу – це концептуалізація світу, вміщена у мові (з наук.-попул. літ.).
-ї, ж.
Визначення, вироблення концепції чого-небудь.