ІНДУЇЗМ

ІНДУЇЗМ - релігія народів Індії, що сформувалася в серед. І тис. н.е. внаслідок еволюції та злиття ведичної і брагманської традицій. В основу віровчення І. покладено релігійні і філософські ідеї брагманізму. Серед розмаїття богів в І. найбільш шованими є Брагма, Вішну і Шива, які становлять "тримурті" (тріаду) й уособлюють три основні функції - творчу, охоронну і руйнівну. Шанувальники Вішну і Шиви - вішнуїти (вайшнави) та шиваїти утворюють дві основні течії в І. Бог Вішну втілюється в різні образи і має багато імен: Кришна, Будда, Калка. Бог Шива - водночас і носій смерті, і її переможець, він знищує і дарує життя. Для І. характерний культ богинь, які виступають у ролі дружин основних богів, чим врівноважують чоловіче та жіноче начало як у житті Всесвіту, так і окремої людини. І. визнає три шляхи вшанування Бога: праведне життя у відповідності до релігійних настанов; правильне пізнання Бога через філософування і роздуми; наближення до Бога через безмежну любов до нього. Всі об'єкти пошанування в І. - Боги, священні камені, рослини, тварини - мають свої храми, каплиці, вівтарі. В І. відсутня єдина церковна організація, його функціонування забезпечується інститутом жрецтва (храмового та домашнього), авторитет якого зберігається й досі. І. сповідує 85 відсотків населення Індії, він поширений у Пакистані, Малайзії, Шри-Ланці, Непалі, Бангладеш, деяких країнах Африки. Є прихильники і серед європейців (зокрема, українців) та американців, які сповідують його зазвичай у реформованих чи модернізованих варіантах.Л. Филипович

європ. термін, утворений для означення групи близьких між собою релігій, які сформувалися в індійському культурному колі від V ст. до н.е. і певною мірою продовжили ведизм і брамінізм; основою і. є вчення про моральний устрій і кастовий обов'язок (дгарма), про відплату за вчинки (карма) і коло перевтілень (сансара), метою існування є визволення з кола життя (мокша), яке досягається через належні вчинки, пізнання чи милість, одержану завдяки любові до Бога (бгакті); найвищим авторитетом є Веди і нормативні тексти (Манусмруті); поряд з ортодоксальною формою і. функціонують народні культи, під їхнім впливом визнано авторитет пиран і епосів (Магабгарата, Рамаяна); спочатку в і. переважав пантеїзм, з ним співіснували теїстичні й свого роду монотеїстичні концепції (шанування єдиного Бога, який проявляється в безлічі образів); у пізніший період одного з богів визнано найвищим (власне Вішну й Шиву), що призвело до відокремлення груп ортодоксальн

індуїзм; ч. (санскр., хіндумата) релігійна система, що охоплює різноманітні вірування більшості населення сучасної Індії, пов'язані з вшануванням богів Вішну й Шіви. Найголовніші догмати І. - вчення про одвічну соціальну нерівність людей, про переселення душ і про відплату за земне життя в потойбічному світі. Головні напрями І. - вішнуїзм і шиваїзм.

(санскр. хіндумата) релігійна система, що охоплює різноманітні вірування більшості населення сучасної Індії, пов’язані з вшануванням богів Вішну й Шіви. Найголовніші догмати І. – вчення про одвічну соціальну нерівність людей, про переселення душ і про відплату за земне життя в потойбічному світі. Головні напрями І. – вішнуїзм і шиваїзм.

-у, ч. Релігійна система, що склалася в Індії на основі брахманізму та буддизму.

індуї́зм іменник чоловічого роду

рел. индуизм

індуїзм, -у