ВІДГРИЗНУТИСЯ

ОГРИЗА́ТИСЯ розм. (відповідати кому-небудь на запитання, зауваження, причіпки і т. ін. у різкій, грубій формі), ВИШКІРЯ́ТИСЯ розм., ВИШКІ́РЮВАТИСЯ розм., ВІДГА́ВКУВАТИСЯ розм., ВІДГРИЗА́ТИСЯ розм., ВІДГА́РКУВАТИСЯ вульг. — Док.: огризну́тися, ви́шкіритися, відга́вкатися, відгри́зтися, відгризну́тися. Потроху вона почала сваритися з Настею і, коли та радила що-небудь зробити, огризалася (О. Іваненко); Коли санітар підійшов до Альоші, щоб одвести в палату, він раптом вишкірився до лікаря: — Не піду! Там страшно... (І. Микитенко); Попрощався зі всіма (хлопець), а їй значуще й добре посміхнувся.. А ти, дівчино, жди його і... відгавкуйся од масних натяків управителя і Пігловського (М. Стельмах); Як напало на мене сім зарічанок, а я сама, то насилу відгризлась (прислів'я).

ВІДГРИЗНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., перен., розм.

Однокр. до відгриза́тися 3.

Він встав і пацнув Дарку з розмаху по плечах. – Одчепися, холеро! – відгризнулась Дарка (Леся Українка);

Жінки відгризнулись, але кватирку причинили (Ю. Смолич);

– Це ще побачимо, хто кому, – відгризнулася Олена (У. Самчук).

[widhryznutysja]

дієсл.

odgryźć się