БАДИ́ЛЛЯ збірн. (стебло і листя трав'янистих і бульбота коренеплідних рослин), БАДИЛИ́ННЯ розм., СТЕБЛИ́ННЯ, СТЕБЕЛИ́ННЯ рідше. Зелене бадилля папороті, червона смілка, білі та жовті соняшники в лісі й на окопах неначе потонули на саме дно в прозорій імлі (І. Нечуй-Левицький); Поп'ялася вгору перша весняна трава, скрашуючи торішнє почорніле бадилиння (І. Цюпа); Петру нагинається, старанно збирає гостре стеблиння, крутить товсте перевесло і зв'язує сніп (М. Чабанівський); Серед цієї розритвини, серед розтолоченого, змішаного з землею стебелиння лежав неживий Дробаха (О. Гончар). — Пор. ботви́на, огу́дина.
СТЕБЛИ́ННЯ, СТЕБЕЛИ́ННЯ, я, с.
Збірн. до стебли́на, стебели́на.
Коли кулі з-за Дніпра вискали [вищали] над полинами, Тося припадала щільніше до землі і навіть накривалася зверху сухим стеблинням (Ю. Смолич);
Серед розтолоченого, змішаного з землею стебелиння лежав неживий Дробаха (О. Гончар).
стебелиння, -я, с.
Збірн. до стеблина, стебелина.
див. стебло