ШАЛ

ШАЛ, у, ч.

1. Стан надмірного збудження, хвилювання.

На Володька налягає шал і він верещить без потреби: – Га-га-гаааа! (У. Самчук);

// Стан виявлення великого і сильного почуття.

[Анна:] Але ж ти кохаєш його шалено. [Долорес:] Анно, то не шал! (Леся Українка).

2. чого і без дод. Надзвичайна сила вияву чогось (перев. про явища природи, стихійні явища).

[Антей:] Ми вакхічний почнем танець! Змінить оргію шал весни! (Леся Українка);

Ні смерті звій, ні шал громів Не в силі рух наш зупинити (П. Усенко);

Відрокочуть громи великої грози, і тільки приглушений відгомін ще стугонітиме за горами, поволі вгамовуючи свій шал (І. Цюпа);

Село спало. Неначе не наважуючись розбудити його, хуртовина вгамовувала свій шал і майже нечутно пролітала над пагорбками хаток, над ущелинками вулиць (В. Речмедін);

П'ятеро дорослих людей у човні? Але хіба їм під силу вгамувати, приборкати оцей розгнузданий шал Балатону! (О. Гончар);

// Бурхливий перебіг чогось (про наступ, битву, вогонь і т. ін.); навальність.

Поруйновані траншеї, потрощені бліндажі, безліч свіжих вирв, – все тут ще дихало гарячим шалом недавньої канонади (О. Гончар);

Отак, певне, в шалі битви бачили перед собою всю землю непокірні козацькі голови, отак і входили вони у славу і безсмертя (М. Стельмах).

3. Нестримний гнів; лють.

Найменший опір приводив його до шалу, очі наливалися кров'ю і тоді він був страшний (Г. Хоткевич);

Звірячий шал.

4. Стрімкий рух, дуже швидкий темп чого-небудь;

// Відчайдушна відвага; запал, молодецтво.

Партизани! Чудне і не зовсім звичне слово. А скільки в ньому змісту – тривожного і героїчного, скільки небезпеки і шалу! (Іван Ле);

Буяли в нім юнацький шал і снага правого діла (О. Ільченко);

// Пишний ріст, буяння чогось барвистого, яскравого і т. ін.

Твоїх морів ясні свічада, Донбасу зоряні вогні, І тихий смуток листопада, І шал цвітіння навесні (Л. Дмитерко);

Кого цнотливість яблунева Чи мрійність липова, липнева, Мене ж тривожить восени Вогненний шал горобини! (І. Муратов).

БЕЗУ́МСТВО (необдумані, необачні дії, що суперечать вимогам розуму), БЕЗРОЗСУ́ДСТВО рідше, БЕ́ЗУМ поет., БОЖЕВІ́ЛЛЯ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., НАВІЖЕ́НСТВО підсил. рідше, ШАЛ підсил. рідше. Було безумство іти в такий рейд, було шаленством з такими силами вихопитись на Хорли — загоном легкої кінноти на двох кулеметних тачанках атакувати військові кораблі інтервентів (О. Гончар); Пороки.. породжуються незнанням, тому дурість і безрозсудство — найгірші з пороків (П. Загребельний); Це ж спокій — плисти за водою. Це ж безум — жити навмання (Є. Плужник); Тепер Марися може зрозуміти ту однокурсницю, яка вигукнула колись: "Іти працювати з правопорушниками — це ж просто божевілля!" (О. Гончар). — Пор. 1. безглу́здя.

ЗЛІСТЬ (почуття сильної недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь), ЗЛО́БА́, ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ЖОВЧ, ЛЮТЬ підсил., РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ підсил., ЛЮ́ТОЩІ мн., підсил., ШАЛ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., ШАЛЬГА́ діал., ЗАВЗЯ́ТОК діал., ЗАЇ́ЛІСТЬ діал., Я́РІСТЬ рідше, ЯР рідко. І батьківська несправедливість закладає злість і ненависть в дитяче серце (М. Коцюбинський); — Не злобою все має жити на світі! (М. Стельмах); Маси врангелівської кінноти.. з озлобленістю і впертістю приречених рвались з півночі до кримських перешийків (О. Гончар); Він ішов, весь переповнений люттю, котру не було на що вилити (Г. Хоткевич); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Не хотіла (Ганя) сперечатися з ним.. На упір не багато з ним вдіє, хіба доведе його до завзятку. А такого не бажала собі (А. Крушельницький); Він оживився, очі його горіли і з уст щез вираз тупої заїлості (І. Франко). — Пор. 1. лють, непри́язнь.

НЕСАМОВИ́ТІСТЬ (стан несамовитої людини); ШАЛ, ШАЛЕ́НСТВО, ШАЛЕ́НІСТЬ, РАЖ розм. рідко (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІ́ЖЕНІСТЬ, НАВІ́ЖЕНСТВО, СКАЗ підсил. розм., ОСКАЖЕНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ЛІСТЬ підсил. рідше (від роздратування, гніву і т. ін.). Евеліна в нестямі, схоплена жахною і неспинною несамовитістю, сповзає з ліжка, стає на коліна і запально хреститься (Н. Рибак); Очі (сина) світились такою рішимістю, гнівом і шаленством, що батько, помітивши те все, відступився (А. Шиян); Щезла свідомість. Повна нестяма. Шаленість (М. Коцюбинський); Я говорив до нього як до хворого, боячись чимсь не догодити й викликати новий напад навіженості (Ю. Смолич); Хома відповідає, раптом розлютувавшись до сказу (Ю. Яновський). — Пор. гнів, лють, 1. нестя́ма.

ШАЛ (надзвичайна сила вияву чого-небудь), ШАЛЕ́НСТВО, БУЯ́ННЯ, БУ́ЙСТВО рідше. Розгубивши свій шал, знемігся вітер, і поволі вгамовувався Дніпро (І. Цюпа); Се була оргія квітів і трав, п'яний сон сонця, якесь шаленство кольорів, пахощів, форм... (М. Коцюбинський); То був квітень, то було цвітіння, Парування та буяння сил (М. Рильський); І ночі сині напівтони Цвітуть під буйством завірюх (А. Малишко).

• ¬ приставка (0): -
• ∩ корень слова (1): ШАЛ;
• ∧ суффикс (0): -
• ⏰ окончание (0): -

[szał]

ч.

szał

Апантанасць

утрапёнасць

шаленства

див. лють; сказ

Galenskap, vanvettighet

Fury, frenzy, rage

Galskap

Galskab