ЩЕДРО́ТА, и, ж.
Те саме, що ще́дрість.
Щедрота – бідарів це споконвічна риса, І в цьому винятку не становив Денис (М. Рильський);
– Ми перемагаємо наймогутнішу темну силу – фашизм. Ввесь світ з подивом дивиться на нас. Хто ми? Де воно в нас, оте найголовніше, нездоланне? Чим перемогли? Хоробрістю? Щедротою? Генієм? Трудом? (О. Довженко);
Земля купалася в щедроті воложистих туманів. Міріадами зелених язичків озимини пила земля цілющий дар неба, набиралася родючості й снаги (І. Цюпа);
// мн. щедро́ти, о́т. Багатства, достатки; дари.
Хто не любить осінь з її щедротами! (з наук. літ.);
Землі великої щедроти В садах наливано цвітуть (А. Малишко);
Ще лише початок квітня, а природа вже мовби поспішає розкритися людям своїми щедротами (О. Гончар).
◇ (1) Від щедро́т чиїх, зі сл. давати, дарувати і под. – за чиїмись бажаннями або можливостями.
– Кожен дає од щедрот своїх – хто мідяка, хто срібняка, – відказав, потерпаючи, Вересай (Ф. Бурлака);
– Яку ти хочеш сукню, я тобі можу подарувати від щедрот моїх (із журн.).
БАГА́ТСТВО (велика кількість, різноманітність чого-небудь); ЩЕ́ДРІСТЬ підсил., ЩЕДРО́ТА підсил., ЩЕДРО́ТИ мн., підсил. (звичайно про землю, природу та її явища); ПИ́ШНІСТЬ, ПИШНО́ТА (звичайно про розмаїтість барв, забарвлення). Сонце зайде за хмару, і з усієї пишноти літнього дня, з усього багатства світла і кольорів лишиться лише стільки, щоб золотим сяєвом обілляти крайчики важких хмар (І. Франко); У сотах пахне дивне поле, І щедрість лісу, й сила трав (М. Стельмах); Ні, ні, судьба не обділила, Мене нічим не обійшла. Ані щедротою здоров'я, Ні тою першою любов'ю, Що не зустріну в інший час (А. Малишко); Безкраї степи дихали на них пишністю півдня, ароматом нових далеких походів (О. Гончар).
ЩЕ́ДРІСТЬ (властивість когось охоче ділитися своїм майном, коштами тощо), ЩЕДРО́ТА. Пани.. давали в таборі бучні бенкети й силкувались показати свою щедрість та пиху (І. Нечуй-Левицький); Гості привезли тоді чимало Подарунків, як щедроти вияв (О. Ющенко).
Так дай нам вздоху
И дай нам поту —
Дабы снести нам
Твои щедро́ты!
М. И. Цветаева, «Ты дал нам мужества…»
щедрота сущ.жен.неод. (2)
мн.род.
России существующих, которые все от щедрот наших государей получили разные преимуществаПр15.
мн.твор.
Но действовать страхом и щедротами можно только до времениПс72.
-и, ж.
Те саме, що щедрість. || мн. щедроти, -от. Багатства, достатки; дари.
••
Від щедрот своїх {давати, дарувати і т. ін.} — за власним бажанням і можливостями (давати, дарувати і т. ін.).
Rzeczownik
щедрота f
Potoczny hojność f
[szczedrota]
ж.
szczodrość