ВИСОКОЛО́БИЙ, а, е.
Який має високий лоб.
Гарний, стрункий, високолобий, приємний у бідній своїй елегантності юнак, на якого заглядалися всі друкарки редакції, він охоче виступав на літературних вечорах (М. Бажан);
І цей повносилий високолобий юнак, він може бути вбитий? Невже зітліє в землі оця сліпуча юнацька усмішка? (О. Гончар);
Високолобий, стрижений під нуль, голова правильної форми, навіть гарно йому було без волосся, виглядав він майже на молодого римського воїна (Ю. Покальчук).