АШКАРЕ́НКО Григорій Андрійович
• АШКАРЕНКО Григорій Андрійович
(1856, м. Кременчук, тепер Полтав. обл. — 23.III 1922, с. Пісочин, тепер Харківського р-ну Харків. обл.)
- укр. актор, антрепренер, драматург. Організатор профес. театральної трупи (1880 — 82), у складі якої були М. Кропивницький і М. Садовський. У 1881 трупа однією з перших почала ставити укр. п'єси після Енського акту 1876. Згодом А. керував аматорським театром у Кременчуці. В останні роки життя працював в Управлінні південних залізниць у Харкові. Інсценізував повість Г. Квітки-Основ'яненка "Конотопська відьма" (1889), твори М. Гоголя "Тарас Бульба" (1886) та "Ніч перед різдвом" під назвою "Царицині черевички, або Чого кохання не зможе!" (1890). Як драматург звертався до істор. тематики (драма "На порозі слави") і до тогочасних подій ("Лицарі XX віку, або Нещастя авіатора", 1912; "Народові лицарі", 1914 — про події 1-ї світової війни, та ін.). Автор соціально-побутових драм, у яких порушував морально-етичні проблеми ("Рідна мати гірша мачухи", 1891; "Маруся", 1897; "Страдниця", "Не стерплю, серце", 1911; "Покута" — в цій драмі відчутний вплив "Влади темряви" Л. Толстого), сатиричних комедій ("Оказія з сотником Яремою", 1896; "Однаковий для всіх, або Чесний Шая", 1909; "Фражевий пан", 1911), переробки п'єси О. Островського "Без вини винуваті" — "Безбатченко" (1909). Окремі п'єси ставилися у трупах М. Кропивницького, Г. Деркача. Написав "Спомини про першу українську трупу" (1908). Переклав з чес. "Продану наречену" К. Сабіни. Рукописи п'єс А. зберігаються в Ленінгр. театр. б-ці ім. А. В. Луначарського і в ДМТМК УРСР у Києві.
П. К. Медведик, Л. З. Мороз.