ПРИСЛІ́ПУВАТИЙ, а, е, розм.
Те саме, що підслі́пуватий.
Вона [будівля] стояла перед ним у всій своїй показності: довга-довга, низька, з невеличкими дверми і віконцями, позираючи де-де, мов присліпуваті злодійські очка (І. Франко);
Стара баба, очевидно, й присліпувата вийшла на поріг (Ю. Яновський);
Чи вечір згустився, чи око присліпувате мав полковник – йому довелося пильно придивлятися до своїх драгунів (Іван Ле).
-а, -е, розм.
Те саме, що підсліпуватий.
див. сліпий
Прислі́пуватий, -та, -те