ПОПЕЛИТИ

ПОПЕЛИ́ТИ, и́ть, недок., що.

Перетворювати на попіл; спалювати.

Довкола покоси вогонь попелив, гармати змагалися з небом самим і весь виднокіл, як туман, застелив дим (С. Голованівський);

* Образно. Хто світле немовля живе від лона матернього рве, І розтліває, і сквернить, І чисте серце попелить? (М. Рильський).

I. ПАЛИ́ТИ (знищувати вогнем), СПА́ЛЮВАТИ, ПОПЕЛИ́ТИ, СПОПЕЛЯ́ТИ (перетворювати на попіл). — Док.: спали́ти, попали́ти, спопели́ти. — Тут хати палитимуть, а моє діло сторона? (О. Гончар); — Ви колись з свекрухою спалите хату (І. Нечуй-Левицький); Бомба .. спопелила весь густий сад (В. Кучер).