КЛОПОТАТИ

ПО́РАТИСЯ (виконувати якусь, перев. хатню, роботу, займатися дрібними, перев. господарськими, справами тощо), КЛОПОТА́ТИСЯ, КЛОПОТА́ТИ рідше, ОРУ́ДУВАТИ розм., ТОВКТИ́СЯ розм., ЧОВПТИ́СЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., КОПИРСА́ТИСЯ розм., КУЙО́ВДИТИСЯ фам., ВОРОЖИ́ТИ жарт., ПРА́ВИТИСЯ заст., УВИХА́ТИСЯ (ВВИХА́ТИСЯ) діал. До хати йому йти не хотілося. Без будь-якої потреби він порався в коморі біля засік з добірним зерном (А. Шиян); Під казаном з літеплом ледве тліло сяке-таке багаття. Мати, видимо, ще з ночі клопочеться з пранням (І. Ле); (Настя:) Еге, доню, ти клопочи, порядкуй, душко моя, а я в кунпанії посиджу... (М. Кропивницький); Ольга легко орудувала на кухоньці, робота просто співала в її руках (П. Дорошко); А той, про кого дівчина думала, тим часом товкся та клопотавсь по господарству (Б. Грінченко); Перегуда одімкнув знову кузню і човпся там з ранку до ночі (А. Іщук); Марія примусила його майже всю ніч морочитися на кухні (В. Собко); Вона ще чогось там куйовдилась коло печі, щось наказувала Іваньці, коли двері відчинились (Грицько Григоренко); Кіра Василівна ворожила біля вазочок з варенням, домашнім печивом, потім розлила чай (П. Кочура); З раннього ранку і до пізньої ночі вона все на ногах, все нишпорить, правиться і в хаті і надворі, і коло печі (Панас Мирний); Бабня ввихалася — Андрієві годила. Сестри жінчині вже п'яту піч дарунків випікали (Я. Качура). — Пор. 1. вози́тися, 2. господарюва́ти.

ПРОСИ́ТИ що, чого, про що, з інфін., із спол. щоб, заст. о(об) чім, діал. о що (звертатися з проханням до когось; спонукати кого-небудь щось зробити), ПРОХА́ТИ, ПРОСИ́ТИСЯ з інфін. і без додатка, ВИПРО́ХУВАТИ що, ПЕРЕПРО́ШУВАТИ про (за) що, розм., ШАПКУВА́ТИ про (за) що, розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) із спол. щоб, заст., КЛА́НДАТИ із спол. щ о б, діал.; ЖАДА́ТИ чого, ДОМАГА́ТИСЯ чого (настирливо, рішуче); КАНЮ́ЧИТИ розм., СКИ́ГЛИТИ розм., ЦИГА́НИТИ розм., ЛЕБЕДІ́ТИ діал. (також без додатка — настирливо або жалібно); КЛОПОТА́ТИ, КЛОПОТА́ТИСЯ (про (за) кого, перед ким — своїм проханням сприяти комусь у чому-небудь). — Док.: попроси́ти, попроха́ти, попроси́тися, ви́прохати, перепроси́ти, перепроха́ти, узва́ти, зажада́ти, поклопота́ти, поклопота́тися. Якось я об'ївся нестиглими борівками. Упав, корчить мене, різь у шлунку, прошу в Бога смерті (Р. Андріяшик); Несподівано маю нагальну потребу доступитися до якогось київського банку за кредитом і хочу Вас прохати допомогти в цій справі (В. Самійленко); — Перед ким би я стала кланятися і проситися? (С. Журахович); — Мені вже обридло правити з тебе та випрохувати свої кревні гроші, немов ті бублики під монастирем... (Л. Яновська); Антоніна Дзвонковська, в сім'ї якої панував культ батька-героя, повинна була поступитися своєю гордістю — просити вельможних, ще й перепрошувати (П. Колесник); Почав уже сам батько шапкувать перед паном за жалування мені (А. Тесленко); Кілька разів взивала мене Озаркевичева, щоб прислати вірші до якоїсь часописі жіночої (Уляна Кравченко); (Шевчик:) Наймуть мене до себе. (Лейба:) От ти й знай. Колись кландав, щоб найнявся, так не схотів, а тепер сам набиваєшся (В. Мисик); Олекса, той бідний сирота, скільки добра висвідчив йому, не жадаючи за се нічого (С. Ковалів); В їдальні якась незнайома жінка .. з криком і плачем домагалася, щоб її допустили до отця каноніка (Ірина Вільде); Папертю швендяють старці, канючать копієчку Христа ради (А. Хорунжий); Санько сидів на лаві й скиглив: — Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти! (Б. Грінченко); (Воєвода:) Ну що ж, нехай увійде. Послухаєм, як він (купець) почне циганить Та викупу нам всім пропонувать (І. Кочерга); — Давай хліба, давай, змилуйся надо мною! — лебедів плачливим голосом Бовдур (І. Франко); Долгов недурно казав, що за поета клопочуться в Петербурзі високопоставлені особи (З. Тулуб). — Пор. блага́ти.

КЛОПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок.

1. кого. Турбувати, тривожити, хвилювати кого-небудь.

Не пишу до нього [І. Франка], бо боюсь його клопотати, але Вас прошу написати мені, як тепер його здоров'я (М. Коцюбинський);

Рушнички шиті лежать у скрині, Вже не клопочуть вони дівчини! (Леся Українка);

Пріська замислилася: не хотілося їй клопотати чужих людей (Л. Яновська);

Свейнальдр здвигнув плечима втретє, його явно клопотали інші думки (І. Білик);

// за кого – що і без дод., також із спол. щоб. Звертаючись до кого-небудь, добиватися, спонукати когось виконати прохання, звернення і т. ін.; просити (у 1 знач.).

– Я буду клопотати, щоб наш полк перевели на деякий час у запас (Д. Бузько);

Якби він знав, що за нього клопотали дві наймогутніші жінки в імперії, він би вжахнувся, та його рятувало незнання (П. Загребельний).

2. рідко. Те саме, що клопота́тися 1; поратися.

[Настя:] Еге, доню, ти клопочи, порядкуй, душко моя (М. Кропивницький);

Мама, звичайно, як мама – Біга [бігає], підносить, клопоче, Ходить слідом за синами, Нишком втираючи очі (М. Гірник);

Оддалiк, бiля димлячої жаровнi клопотало троє хлопцiв, якi нанизували на довгi шампури шматки м'яса (О. Авраменко, В. Авраменко);

Хазяйка клопотала біля печі (Люко Дашвар).

◇ (1) Клопота́ти / заклопота́ти го́лову чию, кому – турбувати, непокоїти, хвилювати кого-небудь; перейматися чимсь.

Вийшли [заробітчани] з міста в поле на битий шлях. Тут уже інші речі клопочуть Грицькову голову (Панас Мирний);

– Як зробив, так хай і одвічає [відповідає], а ти начальникам голови не клопочи (Б. Грінченко);

(2) Клопота́ти кло́потами кого, що – тривожити, турбувати клопотами кого-, що-небудь.

Врочисте свято клопотало кожну сім'ю своїми споконвічними клопотами (Панас Мирний);

(3) Клопота́ти собі́ (свою́) го́лову чим – думати про що-небудь, обтяжуючи себе.

Чортзна-чим ти клопочеш свою голову, Карпе! (М. Коцюбинський);

Марусяк, раз рішивши собі усю оту справу, більше не клопотав собі нею голови (Г. Хоткевич).

1) (займатися чимсь) to trouble, to bustle about

2) (просити) to solicit, to petition (for); to intercede, to plead (перед кимсь — with, за когось — for)

【未】

1) 口 使关心, 使关照; 使操心, 使忧虑

2) 为…张罗, 替…奔走, 为…求情

див. дбати; допомагати; просити

Лапатаць