НІТ

НІТ, присудк. сл., заст. 1. Нема. Борода, як у старого, а розуму ніт і за малого (Номис, 1864, № 6357); Я зійшов цілий світ — Мені щастя, ні долі ніт… (Чуб., V, 1874, 476). 2. у знач. част. Ні.— Чи, може, я справді не вінчана? Так ніт же: усі бачили, сам бог бачив, як ми перед ним у церкві на рушнику ставали (Мирний, V, 1965, 240). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 427.

(лат., блищу) одиниця яскравості, тобто яскравість рівномірно світної плоскої поверхні в перпендикулярному до неї напрямі, якщо в цьому напрямі сила світла 1 м2 поверхні становить 1 свічку. Див. також: апостильб, кандела, ламберт, люмен, стильб, фот

(від лат. niteo – блищу) одиниця яскравості, тобто яскравість рівномірно світної плоскої поверхні в перпендикулярному до неї напрямі, якщо в цьому напрямі сила світла 1 м2 поверхні становить 1 свічку.

Ніт нар. = і. Hі 1. Галиц. Там люде добрі, де мене ніт. Гол. III. 84. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 567.

I присудк. сл. , заст. 1》 Нема.
2》 у знач. част. Ні.
II -а, ч. , фіз.
Одиниця яскравості.

ніт присудкове слово нема незмінювана словникова одиниця рідко

ніт
м. —
1) железный болт;
2) часть ткацкого станка

физ. нит

ні