ХОЛУЙ, посёлок гор. типа в Южском р-не Ивановской обл. РСФСР. Расположен на р. Теза (приток Клязьмы), в 71 км от ж.-д. ст. Шуя (на линии Иваново - Новки). X. - один из центров рус. миниатюрной живописи на лаковых изделиях из папье-маше (см. Холуйская миниатюра). Ф-ки: художеств, лаковой миниатюры, строчевышивальная. Художеств, профшкола. Музей декоративно-прикладного искусства.
ПРИСЛУ́ЖНИК (той, хто виконує чиюсь волю, прислужується комусь, виконує перев. дрібні, часто ганебні доручення), СЛУГА́, ПОПЛІ́ЧНИК розм., ПОПИ́ХАЧ розм., ПОБІ́ГАЧ розм., ПОСІПА́КА розм., ПІДПОМАГА́Ч розм., ПОШТУРХО́ВИСЬКО розм., ЛАКЕ́Й зневажл., ЛЬОКАЙ зневажл., ЛАКУ́ЗА зневажл., ЛАКИ́ЗА зневажл., ХОЛО́П зневажл., ХОЛУ́Й зневажл., РАБ зневажл., ПЕС перев. із сл. вірний, сторожовий і т. ін., зневажл., ПРИСПІ́ШНИК зневажл. рідше, ПОШТУ́РКАЧ діал. — Тут дехто з ваших односельчан радив вам віддатися на ласку царських прислужників. Погана це порада! (А. Головко); Цензор підморгнув одному з своїх поплічників і тихо підступив до замріяного дивака, який все ще дивився в вікно (П. Колесник); Гарні харчі, добра платня робили своє діло: люди звикли до становища попихачів і потроху навчилися догоджати примхам вередливої господарки (Л. Яновська); Розпухла рука боліла майже три тижні, і цей час він був тільки за побігача (О. Досвітній); Він нидіє в коморі, поки прибіжать воєводські посіпаки і викурять його звідси (П. Загребельний); (Мати (до Лукаша):) Та невже ж ти не скажеш їй стулити губу? Що ж то, чи я їй поштурховисько якесь? (Леся Українка); — Власті тобі захотілось! Де ж пак, староста! А яка з тебе власть! Лакей нещасний! (І. Цюпа); То був кріпак. Але душею не льокай (В. Еллан); — Тату, а як справжнє прізвище Кажана? — Навіщо він тобі здався, той Кажан? Уламок імперії і панський лакуза (О. Донченко); Раби і підніжки всякої влади палять фіміам навіть земським начальникам (М. Коцюбинський); За харчі вони стали вірними панськими псами (М. Стельмах); Без Вересая не можна було нам обійтись тоді, коли й самі слова "трудящий", "селянин", "простолюдин", "мужик" викликали роздратування у панів, у приспішників трону (П. Тичина); Походив, походив хлопець жебраним та й напросився до іншого ґазди за поштуркача (П. Козланюк).
Географические названия мира: Топонимический словарь.— М: АСТ.Поспелов Е.М.2001.
Словарь современных географических названий. — Екатеринбург: У-Фактория.Под общей редакцией акад. В. М. Котлякова.2006.
ХОЛУ́Й, я́, ч.
1. розм., зневажл. Той, хто виконує чию-небудь волю, виконує чиїсь доручення переважно неприємні, принизливі; слуга; поштуркач.
– Я зроблю з вас свого слугу, свою покоївку, і ви будете ретельно виконувати функції холуя (Ю. Смолич);
Його [слово] зневагою карали, Його палили на вогні, Його в Шевченковому серці Вбивали царські холуї (М. Чернявський).
2. перен., розм. Той, хто запопадливо прислужується кому-небудь, плазує перед кимсь; прислужник.
Ті ж, хто .. добровільно продає свої здібності реакції, – тих по заслузі звемо панськими прихвоснями й холуями (В. Еллан-Блакитний);
– Ти став німецьким холуєм. На брата з гвинтівкою пішов, мерзотнику́ Нема тобі пощади! (М. Шеремет).