ПОСТАРЕ́ЧОМУ

ПО-СТАРЕ́ЧОМУ, присл. Як стара людина, як старі люди, старечо; за звичаєм старих людей. — В суботу ми приїдемо, коли попросите, та спечемо коровай та шишки, та й погуляємо й потанцюємо по-старечому, — допоминалась сваха (Н.-Лев., III, 1956, 59); Тихо пішов [професор] у кімнату, по-старечому важко переставляючи ноги і м’яко човгаючи по підлозі туфлями (Собко, Скеля.., 1961, 35); Мирослав сидів біля вікна, по-старечому спокійний (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 420). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 369.