ОБГОРО́ДЖУВАТИ (ОГОРО́ДЖУВАТИ) (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше, ОБКИДА́ТИ рідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИ діал., ОБДАВА́ТИ діал.; ОБПЛІТА́ТИ, ОБПЛУ́ТУВАТИ, ОБСНО́ВУВАТИ рідше (робити огорожу з чого-небудь виткого — лози, дроту і т. ін.). — Док.: обгороди́ти (огороди́ти), опарка́нити, обнести́, обвести́, оточи́ти, обста́вити, обки́дати, обки́нути, згороди́ти рідше обцаркува́ти, обда́ти, обплести́, обплу́тати, обснува́ти. Навесні задумав (Андрій) обгородити садибу високим плотом (Р. Іваничук); За дощаним парканом, який огороджував подвір'я клубу, починався парк (Л. Дмитерко); Його (став) тепер валом обнесли, од села одгородили — водопою нема (Панас Мирний); Цвинтар обвів мурованою стіною (Г. Квітка-Основ'яненко); Місто високе своє оточила (Семіраміда) у мури із цегли (М. Зеров); Виконували (вони) різні роботи: рили окопчики, обставляли тинами, плетеними із лози, чистили на полковій кухні картоплю (Григорій Тютюнник); Мислити він не вміє, та й нащо це йому? Зате він вміє.. обкинути певну територію колючим дротом (О. Гончар); Не одна баба город згородила (М. Номис); Ми оси!.. Хто рідний наш рай Твердою стіною, Неначе Китай, Бажає обдати,.. Най геть біжить (І. Франко); Полагодив (Чіпка) хату, — давай.. новою лісою (садибу) обплітати (Панас Мирний).
ОТОЧИ́ТИ (розташуватися, зайняти місце навколо кого-, чого-небудь), ОБСТУПИ́ТИ (ОСТУПИ́ТИ), ОПА́СТИ (ОБПА́СТИ), ОБТО́ВПИТИ розм., ОБСТА́ТИ розм., ОБСИ́ПАТИ (ОСИ́ПАТИ) рідше, ОКО́ЛИТИ рідко, ОБЛІПИ́ТИ підсил. розм., ОБЛИ́ПНУТИ підсил. розм., ОБЛЯГТИ́ підсил. розм., ОБСІ́СТИ підсил. розм., ОБЛИ́ТИ підсил. розм., ОБІЛЛЯ́ТИ підсил. розм.; ОБСКО́ЧИТИ розм., ОБАРА́НИТИ розм. (швидко і раптово). — Недок.: ото́чувати, оточа́ти рідко обступа́ти (оступа́ти), опада́ти (обпада́ти), обстава́ти, обсипа́ти (осипа́ти), обсипувати (оси́пувати) рідко облі́плювати, облипа́ти, облипнути, обляга́ти, обсіда́ти, облива́ти. Танкісти і дівчата оточили молодих (О. Довженко); Кілька колгоспників обступили новеньку машину (Г. Епік); Він був середній на зріст і завжди дивувався, коли велетні сини оступали його, мов бір (Ю. Яновський); Собаки обпали робітників, сікалися до ніг (І. Франко); Вся увага на двері, за якими засідає комісія, всі поглядами на того, хто виходить звідти. Коли вийде, одразу обтовплять його (О. Гончар); Деякі вже обстали купу дівчат навкруги і жартували (І. Нечуй-Левицький); — Діти! — звернувся він до табунця босої простоголової дітвори, що вже встигла околити й дівку, і повозку (Л. Яновська); Дівчата, що обліпили акордеоніста,.. співали весільної (М. Руденко); Контору відкривають аж в дев'ятій ранком, але ми вже облягли її від сьомої (Мирослав Ірчан); Треба нам не прогавити князя. Бо як обсядуть його, тоді не проб'єшся й слово мовити (П. Загребельний); В кошарі його обливало ціле море овець (М. Коцюбинський); Антін Андрійович по-молодецькому скочив з коня, і його мов зграя гавенят, миттю обаранили діти (С. Добровольський).
ОТОЧИ́ТИ (розташуватися навколо кого-, чого-небудь, щоб захопити когось, щось, напасти на кого-, що-небудь), ОБЛОЖИ́ТИ, ОБІЙТИ́, ОХОПИ́ТИ (ОБХОПИ́ТИ), БЛОКУВА́ТИ, СТИ́СНУТИ, ОБГОРНУ́ТИ (ОГОРНУ́ТИ), ОБЛЯГТИ́, ОБСТУПИ́ТИ (ОСТУПИ́ТИ) розм., ОБСНУВА́ТИ розм., ОПА́СТИ (ОБПА́СТИ) рідше, ОБСАДИ́ТИ діал.; ОБСКАКА́ТИ розм. (верхи); ОБСКО́ЧИТИ розм. (несподівано, швидко). — Недок.: ото́чувати, оточа́ти рідше обхо́дити, охо́плювати (обхо́плювати), блокува́ти, стиска́ти, сти́скувати, обгорта́ти (огорта́ти), обляга́ти, обступа́ти (оступа́ти), обсновувати, опада́ти (обпада́ти), обса́джувати, обска́кувати. Біля дунайського гирла галери наздогнали козаків, але козаки самі оточили султанський флот, розбили його (З. Тулуб); Він (Богдан Хмельницький) розбив ущент польське військо під Жовтими Водами й Корсунем, а потім, після кількох битв, завдав йому нищівної поразки під Пилявцями і обложив Львів і Замостя (О. Довженко); Маневр той показував ясно, що монголи хотіли зі всіх боків обійти.. дім відразу (І. Франко); Вже й не тікають від Данила татари, а крилом його обхоплюють (А. Хижняк); Хмельницький почав стягувати війська до Києва, щоб блокувати тут литовську армію (з науково-популярної літератури); Загальновійськові з'єднання при хорошому сприянні артилерії та авіації завдавали ударів, щоб розгромити угруповання ворога і поступово стискали його (з газети); Кривоносові козаки обгорнули місто (І. Нечуй-Левицький); Але тут, за горбом, у селі, Ціла зграя турецька була, З трьох боків наш загін облягла (П. Воронько); Як та хмара, гайдамаки Умань обступили (Т. Шевченко); (Економ:) У ліс його (У. Кармелюка) не пустять, село теж москалі обснували, по шляхах — сторожа (С. Васильченко); Опали вас вороги І хочуть позбавити щасливого існування (В. Стус); Частина відділу (червоних) обсадила всі виходи довкола двору, а друга чекала біля воріт (Мирослав Ірчан); Набігши хутір чи містечко, татари обскакували їх з усіх боків.. й починали грабувати (П. Панч); Кінна сторожа враз обскочила вершників з усіх боків (П. Загребельний).
ОТОЧИ́ТИ чим (створити навколо кого-, чого-небудь певну обстановку, виявляти до когось, чогось певне ставлення), ОГОРНУ́ТИ, ОПОВИ́ТИ. — Недок.: ото́чувати, оточа́ти рідше огорта́ти, оповива́ти. Оточімо наших дітей теплотою, ласкою і турботою (П. Тичина); Зворушливою увагою огорнули колгоспники-односельчани пораненого солдата (І. Волошин); Люди завжди поетизують високе й величне. ..Вони оповивають легендами тих, кого хочеться бачити завжди і скрізь поруч із собою (з науково-популярної літератури).
ОТОЧИ́ТИ ким (наблизити до себе певне коло людей), ОБСТА́ВИТИ, ОБСІ́СТИСЯ розм. — Недок.: ото́чувати, оточа́ти рідше обставля́ти, обсіда́тися. Оточив (Гердлічка) себе цілою гвардією пушкарів (Г. Хоткевич); Чим далі, все густіше обставляє себе (отаман) частоколом донощиків... все суворіше одбирає тілохранителів до складу особистої охорони (О. Гончар); Обсістися ріднею.
ОТО́ЧУВАТИ (про ліс, дерева, будівлі і т. ін. — міститися навколо чого-небудь), ОПЕРІ́ЗУВАТИ (ОБПЕРІ́ЗУВАТИ рідше), ОБХО́ПЛЮВАТИ (ОХО́ПЛЮВАТИ), ОБСТУПА́ТИ (ОСТУПА́ТИ розм.), ОСЯГА́ТИ, ОБСТАВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ОБЛЯГА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ОБВО́ДИТИ, ОБІЙМА́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше; ОБГИНА́ТИ (ОГИНА́ТИ) (перев. півколом); ОБНИ́ЗУВАТИ (бути розміщеним навколо чогось рядками); ОПОЯ́СУВАТИ рідше (у вигляді смуги); ОГОРО́ДЖУВАТИ рідше, ОБДАВА́ТИ діал. — Док.: оточи́ти, опереза́ти (обпереза́ти), обхопи́ти (охопи́ти), обступи́ти (оступи́ти), осягну́ти (осягти́), обста́ти, опови́ти, облягти́, обви́ти, обве́сти, обійня́ти, обігну́ти, обниза́ти, опоясати, огороди́ти, обда́ти. Старі дуби оточували галявину (О. Донченко); Москву оперізують світлі житлові масиви, кожний з яких — сучасне місто середньої величини (з газети); Вузьку стягу мужицької землі з трьох боків обхоплювала панська (Б. Грінченко); Сам (Чохов) пішов шукати воду. Він знайшов її у тихій заводі, яку зі всіх боків обступали комиші (Григорій Тютюнник); Маленьку хату оступили кругом високі ясени (С. Васильченко); Їдем лісом, нас ліс Мов наметом осяга (П. Грабовський); Тече струмок в своїм багнистім ложі. Його обстали берестки малі (М. Бажан); Ліс темними крилами своїми озеро оповив (І. Волошин); Сумні млини облягли широкий майдан (Панас Мирний); Висока кам'яна стіна обвивала сад; Фруктовий садок обіймав палац з півночі (Ю. Смолич); Від ріки, що широким луком обгинала місто з двох боків, тягло вогким холодом (І. Франко); Обнизали вони (хатки) кругом низкою глибоку долину (І. Нечуй-Левицький); Сотні тисяч москвичів (захищаючи Москву від фашистських загарбників) цілодобово працювали на будівництві оборонних рубежів, що опоясували столицю (з журналу); Пробігла (Люба) біля верб, що живою рамкою огороджували лісове подвір'я (М. Стельмах); Високо.. випинається Рарив. Його обдає темно-зелений ліс (О. Кобилянська).
ОПОВИВА́ТИ (про дим, туман, хмари, пил і т. ін. — поширюючись, укривати з усіх боків), ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ), ОБВОЛІКА́ТИ, ЗАВОЛІКА́ТИ, ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ, ОБЛЯГА́ТИ, ПОВИВА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ, ВКРИВА́ТИ (УКРИВА́ТИ), КРИ́ТИ, ЗАСТИЛА́ТИ, ЗАСТЕЛЯ́ТИ, ОХО́ПЛЮВАТИ (ОБХО́ПЛЮВАТИ), ОБІЙМА́ТИ (ОБНІМА́ТИ), ОБКУ́ТУВАТИ (ОКУ́ТУВАТИ), ОТО́ЧУВАТИ, ЗАСНО́ВУВАТИ, ОБСНО́ВУВАТИ (ОСНО́ВУВАТИ), ОБСТУПА́ТИ (ОСТУПА́ТИ розм.), ОБКЛАДА́ТИ, ВГОРТА́ТИ (УГОРТА́ТИ), ВПОВИВА́ТИ (УПОВИВА́ТИ), ОБСО́ТУВАТИ, ЗАСО́ТУВАТИ, ПОЙМА́ТИ, ОКРИВА́ТИ рідко; ОБЛИ́ЗУВАТИ (перев. про полум'я); ПРИТУМА́НЮВАТИ (трохи, не цілком). — Док.: опови́ти, обгорну́ти (огорну́ти), обволокти́, заволокти́, затягти́, затягну́ти, облягти́, пови́ти, обви́ти, покри́ти, вкри́ти (укри́ти), застели́ти, засла́ти, охопи́ти (обхопи́ти), обійня́ти (обня́ти), обку́тати (оку́тати), оточи́ти, заснува́ти, обснува́ти (оснува́ти), обступи́ти (оступи́ти), обкла́сти (обікла́сти), вгорну́ти (угорну́ти), впови́ти (упови́ти), обсота́ти, засота́ти, пойня́ти, окри́ти, затка́ти, притума́нити. Місто оповив густий туман (Ю. Шовкопляс); З-за гори хмарою суне сірий туман і.. обгорта він кожну деревину (Панас Мирний); Холодний морок огортає колону зі всіх боків (О. Гончар); Дим із присадкуватих хат сповзає по мокрих стріхах і обволікає сірим туманом голі кущі (П. Панч); З Ташані валувала пара, заволікаючи придорожні верби (Григорій Тютюнник); На заході росла густа дощова хмара, затягаючи щораз більші простори неба (В. Гжицький); Облягають небо хмари, Піднялося все живе (П. Грабовський); Тихий час надвечірній, .. Як ти млою повиваєш Те, що грало пишноцвітно В кольоровості незмірній (М. Рильський); Він, міцно, глибоко затягшися цигаркою, обвив себе сизим тютюновим серпанком (А. Головко); За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину (Т. Шевченко); Все небо вкрила Білява мла (П. Грабовський); Сизо-жовтий туман жита криє (Г. Косинка); Дим застилає вулиці, далеко виповзає у море (В. Кучер); Машину повністю охоплює полум'я (Ю. Яновський); Приємно обхопило його чисте повітря (Г. Хоткевич); Грім все гуркоче, і руда хмара лівим крилом обійма небо (М. Коцюбинський); Як вони підводили Романа до пожежі, то вже всю клуню обнімав огонь (Б. Грінченко); Біла імла.. обкутала верхи церков та дзвіниць на горах (І. Нечуй-Левицький); З-під каблуків.. б'є курява, хмарою окутуючи танцюристів (О. Гончар); Білі хмарки щільним кільцем оточували машину (Л. Первомайський); Заснував (Аркадій Петрович) хату димом сигари (М. Коцюбинський); Обснувала (осінь) димами гори (І. Франко); Стоги сіна чорніють лише. Неначе дим або туман обступає їх (Ю. Яновський); Холодні тумани обкладали землю (М. Чабанівський); Вгорнула ліс волога мла (Л. Первомайський); Туман встає по долині, Село вповиває (С. Руданський); Язички вогню обсотували березові полінця (Н. Рибак); Білу хату засотує мла (Т. Масенко); Накрапав дрібний дощ. Обрій пойняла сиза мла (З. Тулуб); Туман химерно окрива Серпанком чорним гори (П. Грабовський); Синій димок.. послався по землі, облизуючи з обох боків чорну могилу (Григорій Тютюнник).