Значение слова "СТРАЖДАННЯ" найдено в 24 источниках

СТРАЖДАННЯ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

СТРАЖДА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. стражда́ти.

Сила може народжуватись, сину, і від страждання, – так сказала одного разу мати Порфирові, і це йому міцно запам'яталось (О. Гончар);

Їй захотілось зробити щось дуже хороше для Сергія Боровика, якось полегшити його страждання (В. Собко);

Може, поки не пізно, повернути від цих самотніх воріт, від цього незагородженого клаптика страждань і надій..? (М. Стельмах).

2. Про вияв фізичного чи морального болю.

– Так! – раптом якось стрепенувся Орлюк і посміхнувся самими тільки губами, в очах застигло страждання (О. Довженко);

Він усміхнувся, але усмішка не змила духовного страждання з його позеленілого обличчя (Григорій Тютюнник).

найдено в "Словнику синонімів української мови"

МУ́КА (стан, зумовлений фізичними болями, душевними переживаннями тощо), МУ́КИ, СТРАЖДА́ННЯ, ТОРТУ́РИ (ТОРТУ́РА рідше), МОРДУВА́ННЯ, БОЛІ́ННЯ, КАРА́ННЯ, КАТУВА́ННЯ, МИТА́РСТВО книжн., ГРИЗО́ТА розм., ГРИ́ЖА діал. (важкі переживання). Але те, що розважало відчайдушного хлопця, для дівчат було мукою, катуванням (О. Гончар); Що величніш: за країну Люті муки, смерть, тюрма; А чи промінь на хвилину За прихильність до ярма? (П. Грабовський); Нестерпно боляче було Данькові дивитись на неї. Очі — повні страждання. Губи обкусані, в запеченій крові... (О. Гончар); (В'язень-лицар:) Знов голос той чи знов та сонна мрія? Моя потіха і мої тортури! (Леся Українка); То вже не їзда, а одне мордування, таку поклажу везти дівчині (В. Кучер); Прости мені усі боління, Що я в житті тобі завдав (Т. Масенко); Чи ще митарство? чи вже буде? (Т. Шевченко); Григорій Стратонович пізно повернувся додому: хотів, щоб дружина не помітила його гризоти (М. Стельмах); Мій труд і слово для людей робучих.. Чим більше бачу їх в грижі гнітючій, тим більш люблю (Уляна Кравченко). — Пор. 1. му́читися, 2. му́читися.

найдено в "Філософському енциклопедичному словнику"

СТРАЖДАННЯ - протилежність діяльності; зазнавання будь-якої дії. В цьому значенні поняття С. зустрічається в Аристотеля, Шиллера, Маркса, Герцена та ін. У межах раціональної традиції залишається допоміжним поняттям (Спіпоза та ін. ), а позначуваний ним феномен перебуває на периферії теоретичного інтересу. Предметом уваги і послідовного осмислення стає в екзистенційно орієнтованій філософії (Шопенгауер, К'єркегор, Гайдеггер, Сартр, Камю, Бердяєв та ін. ). У контексті сучасних філософських пошуків С. постає виявленням (у тій чи тій формі) стражденності як атрибутивної характеристики людського буття. С. безпосередньо виявляє реальну обмеженість людини і тим засвідчує як її вкоріненість в бутті, так і примусовість її присутності у світі. З огляду на притаманну йому стражденність людське буття виявляється антиномічним: з одного боку, С. вказує на вразливість людини як особливої форми буття, загрожує їй руйнацією; з другого - онтологічна засадничість С., його неминучість для людини спонукають до вироблення форм освоєння й "олюднення" С. Своєрідними щаблями зростання смислотворності С., збільшення його конструктивної ролі постають: а) потерпання, б) терпіння, в) спокута, г) моральне самовизначення, ґ) творчість, д) культура.В. Нестеренко

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-я, с.

1) Дія за знач. страждати.

2) Про вияв фізичного чи морального болю.

найдено в "Українсько-польському словнику"

[strażdanńa]

с.

męka, cierpienie (біль)

найдено в "Орфоепічному словнику української мови"

стражда́ння

[страждан':а]

-н':а, р. мн. -ан'