СКРОМНЕ́НЬКО

СКРОМНЕ́НЬКО. Присл. до скромне́нький. Чепурненький жрець Ізіди.. Скромненько длань свою простер (Шевч., II, 1963, 421); Я скромненько зауважила, що в справедливих міркуваннях моєї дорогої вчительки є перебільшення (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 88). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 324.