САМОВЛА́ДЕЦЬ

САМОВЛА́ДЕЦЬ, дця, ч., заст. Самодержець. Ти [поезія], що Шекспірові вказала шлях, Як самовладця і тирана Ліра Перетворить в дитину-чоловіка, — Навчи й мене (Фр., X, 1954, 403). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 31.