Значение слова "УПРАВЛЯТИ" найдено в 21 источнике

УПРАВЛЯТИ

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ОБРОБЛЯ́ТИ (готувати землю для посіву, садіння чого-небудь, виконувати цикл сільськогосподарських робіт на полі, городі і т. ін.), ПО́РАТИ, ОБРО́БЛЮВАТИ рідше, УПРАВЛЯ́ТИ (ВПРАВЛЯ́ТИ) розм. — Док.: оброби́ти, попо́рати, упорати, упра́вити (впра́вити). Жила собі (Горпина) сама, обробляла сяк-так землю (Грицько Григоренко); Жила Ольга, як і всі солдатки. Влітку порала город, мала невеличке господарство (П. Кочура); Він почав наймати робітників і оброблювати поля (І. Франко); Свою нивку швидко вправили.. Захар з Грицьком (К. Гордієнко).

КЕРУВА́ТИ чим (за допомогою керма та інших регулювальних пристроїв спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ПРАВУВА́ТИ. Попереду Гамалія Байдаком керує (Т. Шевченко); Як управляти паровозом? Куди повертати ручку? (О. Довженко); — Хто вміє з вас плугом управляти? (О. Гончар); Попросив у брата віжки, Бо я править вмію трішки, Умостився на щитах, Ну і правлю аж на шлях (М. Стельмах); Їде Олеся Кулик на тракторі, а за нею жінки правують залізними кіньми (С. Ковалів).

КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. здійснювати верховну владу над кимсь, чимсь); ВЕСТИ́ кого, що, КЕРМУВА́ТИ розм. (спрямовувати діяльність когось, чогось); ОЧО́ЛЮВАТИ кого, що (бути на чолі когось, чогось); ПОРЯДКУВА́ТИ, РОЗПОРЯДЖА́ТИСЯ, РЯДИ́ТИ, РОЗПОРЯДЖА́ТИ розм., РОЗПОРЯ́ДЖУВАТИ розм., РОЗПОРЯДКУВА́ТИ розм., ПОВЕЛІВА́ТИ кому, чому, книжн., ЗАРЯ́ДЖУВАТИ чим і без додатка, діал.; СТАРШИНУВА́ТИ (СТАРШУВА́ТИ) над ким і без додатка, ВЕРХОВО́ДИТИ ким і без додатка, ВАТАГУВА́ТИ над ким і без додатка, ВАТАЖКУВА́ТИ над ким і без додатка, розм., ВАТА́ЖИТИ над ким і без додатка, розм., ЗАПРАВЛЯ́ТИ ким, розм., ОТАМАНУВА́ТИ над ким і без додатка (давати вказівки, накази як старший, як ватажок); НАЧАЛЬНИКУВА́ТИ, НАЧА́ЛЬСТВУВАТИ (бути начальником; поводитися як начальник); ПРАВУВА́ТИ розм. (мати владу над кимсь, чимсь); КОМА́НДУВАТИ ким (бути командиром; розпоряджатися як командир); ПОВЕРТА́ТИ, ВЕРТІ́ТИ розм. (розпоряджатися на свій розсуд); ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКРИКА́ТИ розм. (кричачи час від часу). Зборами керував Гнат Ільченко (І. Ле); Од його має розплодитись Великий і завзятий рід; Всім світом буде управляти (І. Котляревський); І так вони вийшли навпроти панів; Роберт їх провадив до бою (Леся Українка); А може, й сам на небесі Смієшся, батечку, над нами Та, може, радишся з панами, Як править миром! (Т. Шевченко); На гетьманстві, кажу, був тоді Полуботок і, значить, орудував усенькою Україною (казка); Запитання одне: а хто ж там урядує, Без уряду держава як живе? (В. Еллан); Не може кермувати той людьми, Хто сам не бачить шляху із пітьми (Д. Павличко); Грицько очолював бригаду хлопців першої школи на очистці самого центру міста (Р. Іваничук); Капітан Шепіт очолює якусь операцію (П. Загребельний); (Василь:) Ну, Трохиме, ви тепер наш батько; ми поставимо нам господу і все, як було; а ви порядкуйте нами по правді (М. Кропивницький); Ядвіга й Юзефа ввійшли у пекарню і почали розпоряджатися, як у себе дома (І. Нечуй-Левицький); Сьогодні мною розпоряджає один опришок, а завтра будуть усі (Г. Хоткевич); Денис розпорядкує, мов сам усе придбав (Г. Квітка-Основ'яненко); Тепер.. вона вже добре знала, що ніякого зачарованого царства, де живуть і повелівають земні боги, немає (В. Собко); Казанцев заряджував танцями (І. Нечуй-Левицький); — Які то начальники? — Як, кажу, які? Що старшинують над вами, судять, розпорядок всякий дають (Панас Мирний); У школі й поза школою Андрійко старшував над однолітками (В. Логвиненко); Кривий Охрім верховодив стрільцями (К. Гордієнко); — А що, боярине, — крикнув Максим. — ..Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тільки в юрбі смілі, мов барани? (І. Франко); Тепер краще, не бійсь, стало, як мирянки почали заправляти нами (Панас Мирний); Отаманує наша Галочка над дівчатами, виганяє на панщину (Г. Квітка-Основ'яненко); Іван Губа начальникував в одному з райжитлоуправлінь (М. Рудь); — А тепер невгодно, що буду начальствувати до перших приморозків (М. Стельмах); — Я й тільки я повинен правувати в битві (І. Нечуй-Левицький); — Хто тебе прислав сюди командувати нами, вказувати нам? (А. Шиян); (Матрона:) А отой деришкіра (писар): віссався в нього (чоловіка), як кліщ в ягня, та й повертає туманом, куди хоче! (І. Франко); Василь колись вертів цілим повітом (Панас Мирний); Опинившись на небезпечному посту, він якось увесь зібрався, швидко прохмелився і покрикував уже на свого підручного енергійно і владно (О. Гончар).

ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (закріплювати в чому-небудь), ВПРАВЛЯ́ТИ (УПРАВЛЯ́ТИ), ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ). — Док.: вста́вити (уста́вити), впра́вити (упра́вити), вруба́ти (уруба́ти). Антон разом з військовим комендантом уставляв нове вікно (С. Чорнобривець); Вставити зуби; Ювелірні ограновані кристали алмазу — брильянти — вправляють у металеві оправи здавна відомим способом зачеканення (з журналу); І мури так врубали в гору, що вони були ніби подовженням її (А. Хижняк).

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

УПРАВЛЯ́ТИ¹ (ВПРАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УПРА́ВИТИ (ВПРА́ВИТИ), влю, виш; мн. упра́влять; док., розм.

1. кого, що. Виконувати, завершувати якусь роботу, справу; надавати кому-небудь належного вигляду, задовольняти його потреби; доводити до ладу що-небудь.

– Таточку-голубчику, – сказала Галочка, як увійшов батько, управивши батраків, – се мені навдивовижу! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Добре хлопці наші скоро Все управили проворо [проворно], Змія зараз там забили (І. Манжура);

Потім зайшов [Гордій] у конюшню – коня вправив (А. Головко).

2. що. Збирати (урожай).

Коситься легко... за день і управили ті п'ятдесят, чи що, десятин (Сл. Б. Грінченка);

Свою нивку швидко вправили .. Захар з Грицьком, Павлом взяли коси, подалися знов до хазяїнів (К. Гордієнко).

3. що, діал. Обробляти (землю).

УПРАВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., ким, чим і без дод.

1. Те саме, що керува́ти 2.

Дозвольте ж управляти Божими ділами слугам Божим. Чиновники-атеїсти не повинні управляти релігією (з наук.-попул. літ.);

Почули голос виразніше, І він Енею так сказав: – Енею годі вже журитись, Од його має розплодитись Великий і завзятий рід; Всім світом буде управляти, По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (І. Котляревський);

– Ділами людей управляє перст Божий, – глухо промовив Єремія (із журн.).

2. Те саме, що керува́ти 1.

Біля паровозної топки вже зчинили бійку солдати: як управляти паровозом? Куди повертати ручку? (О. Довженко);

Іванові дуже хотілося бути робітником, стояти біля пилорами або управляти машиною (С. Чорнобривець).

УПРАВЛЯ́ТИ³ див. вправля́ти¹.

найдено в "Українській літературній мові на Буковині"

Управля́ти.1. Вирощувати Виноград управляють лиш в Сучавскім повіті. В тій справі служила Рада культури краєвої порадами і научними викладами (Товариш, 1908, 211); Стручкові можуть лиш тогди зовсім розвинути ся, як мають в земли подостатком вапна. Проте на убогих в вапно землях треба додати вапна або мерґлю, заки будемо управляти стручкові ростини (Товариш, 1908, 239); Шпараґи належать до таких ярин, що за ними дуже пошукують на торгах та й платять добрі гроші. Але у нас мало хто з людий управляє сю пожиточну ярину (Товариш, 1908, 259). 2. перен. Займатися, розгортати (діяльність). Вперед допроваджено майже до вимертя руске сьвященство, а натоміть розмножено по руских парохіях волоских душпастирів, які [...] насаджують майже злочинними способами румунізацію, управляють масове національне душехватство серед повіреного їх пастві руского народу (Звідомл., 1914, 5) // порівн. пол. uprawiać - 1) вирощувати, 2) займатися чимось; рос. управлять - керувати.

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

I (вправляти), -яю, -яєш, недок. , управити (вправити), -влю, -виш; мн. управлять; док. , перех. , розм. 1》 Виконувати, завершувати якусь роботу, справу; надавати кому-небудь належного вигляду, задовольняти його потреби; доводити до ладу що-небудь.
2》 Збирати (урожай).
3》 діал. Обробляти (землю).
II -яю, -яєш, недок. , ким, чим і без додатка.
1》 Спрямовувати діяльність, роботу кого-, чого-небудь; бути на чолі когось, чогось; керувати.
2》 Користуючись кермом та іншими регулювальними пристроями, спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь.
|| Спрямовувати хід, перебіг якогось процесу, впливати на розвиток, стан чого-небудь.
III див. вправляти 1).

найдено в "Сучасному українсько-англійському юридичному словнику ( І. Борисенка, В. В. Саєнка, Н. М. Конончука, Т. І. Конончук)"

дієсл to administer; conduct; direct; govern; manage; run; (керувати підприємством) to direct; manage; run; (приладами) to operate; (майном) to administer; (контролювати) to control; (державою) to govern; rule; run; (бути відповідальним за) to be in charge (of); (бути на чолі) to be at the head (of); head • ~ автомобілем to drive a car • ~ державними справами to administer state affairs • ~ майном to administer property

найдено в "Українсько-польському словнику"

[uprawl'aty]

дієсл.

kierować, porządkować, rządzić

найдено в "Орфографічному словнику української мови"

управля́ти 1 дієслово недоконаного виду доводити до ладу розм. управля́ти 2 дієслово недоконаного виду керувати управля́ти 3 дієслово недоконаного виду вставляти

найдено в "Українсько-білоруському словнику"

Валадаць

здолець

улада

уладаць

улядаць

найдено в "Українсько-російському словнику"

I 1) управлять 2) (механизмом, лошадьми и т.п.) управлять; править (направлять движение) II см. вправляти I

найдено в "Українсько-китайському словнику"

【未】

1) 管理

2) 驾驶, 操纵; 指挥