БЕАТИФІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, рел.-церк.
Здійснювати беатифікацію.
Для євангельських християн практика канонізації святих у православній, а особливо в римо-католицькій церквах не є біблійно обґрунтованою. Вони переконані, що церква не має влади проголошувати когось блаженними або святими (тобто беатифікувати або канонізувати) шляхом певного правового процесу на основі непомильного пізнання Божого судження (з рел.-церк. літ.);
Церква вирішила беатифікувати отця Піо, віднісши його до категорії святих (з газ.);
Офіційний Мадрид прохолодно поставився до ініціативи Ватикану беатифікувати мучеників (з газ.).