ПРИСВЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИСВЯТИ́ТИСЯ, ячу́ся, я́тишся, док.
1. тільки 3 ос. Призначатися, адресуватися або даруватися кому-, чому-небудь (перев. про твір літератури або мистецтва).
Чи не через те цензура так прикро доглядалася, що збірник присвячувався Кулішеві? (Панас Мирний).
2. Повністю віддаватися чому-небудь.
Мені здається, що мені треба присвятитися виключно науці, бо белетриста з мене не може вийти (А. Кримський);
Поки що – я сама не знаю, чому присвячуся. І се моє горе... (Уляна Кравченко).
3. перев. док., рел. Стати святим.
Сухобрус свої сни вважав за милость божу й думав, що то він вже присвятився (І. Нечуй-Левицький);
– От я [Лисичка] поспішала, .. Щоб ти [Півник] сповідався та й запричастився, Щоби ти по смерті в небі присвятився (І. Франко);
// перен. Померти.
– Бачте, – кажу, – яка з вас сусіда? Через огород живете, та й не знаєте, що я ген у ту неділю трохи не присвятилася. Якби не баба Безносиха, то я б і на той світ, до святого престолу (Л. Яновська).
-уюся, -уєшся, недок., присвятитися, -ячуся, -ятишся, док.
1) тільки 3 ос. Призначатися, адресуватися або підноситися в дар кому-, чому-небудь (перев. про твір літератури або мистецтва).
2) Повністю віддаватися чому-небудь.
3) перев. док., заст., рел. Стати святим. || перен. Померти.
ВІДДАВА́ТИСЯ (якій-небудь справі, ідеям тощо), ПРИСВЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДДАВА́ТИ, ПРИСВЯ́ЧУВАТИ (із сл. себе). — Док.: відда́тися, присвяти́тися, відда́ти, присвяти́ти. Після поразки революції (1905 р.) Хоткевич емігрує в Галичину й цілком віддається літературі, музиці, малюванню (з журналу); Мені здається, що мені треба присвятитися виключно науці (А. Кримський); Бодянський.. присвятив себе археології (І. Шаповал).