СТУЛЯТИ

ЗАПЛЮ́ЩУВАТИ (закривати повіками очі), СПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ЗМИКА́ТИ, СКЛЕПЛЯ́ТИ, ПЛЮ́ЩИТИ рідко. — Док.: заплю́щити, сплю́щити, приплю́щити, зімкну́ти, склепи́ти. Обважнілою рукою проводить (Роман) по чолу і чомусь заплющує очі (М. Стельмах); Сплющую повіки. Зринають, колотяться, переплітаються зелені, оранжеві, червоні, блакитні кола (І. Чендей); Одна тільки Марина Костянтинівна не змикала ні на волосину очей за всю ту ніч... (Панас Мирний); Румлер склепив повіки і сидів так кілька хвилин (Н. Рибак). — Пор. мру́жити, 1. стуля́ти.

ЗАКРИВА́ТИ (складати що-небудь розкрите, розгорнуте), СТУЛЯ́ТИ, СТУ́ЛЮВАТИ, ЗАТУЛЯ́ТИ розм., ЗАТУ́ЛЮВАТИ рідше. — Док.: закри́ти, стули́ти, затули́ти. Тадей Станіславович здригається, швидко закриває щоденник і засовує його в якісь трухляві, з розношеною шкірою фоліанти (М. Стельмах); Але як я вже стуляла книжку, мій непокірний погляд таки забіг на останню стрічку і там прочитав (Леся Українка); Агава з одчаєм стуляє листя (М. Коцюбинський); Вдень розпускає (головатень) свою білу з великих нев'янучих платків квітку, а на ніч затуляє її (І. Франко).

З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн. (деталі, секції і т. ін.); ЗРО́ЩУВАТИ, ЗЛЮТО́ВУВАТИ (перев. зварюванням); ЗВО́ДИТИ, ЗМИКА́ТИ, СТУЛЯ́ТИ, СТУ́ЛЮВАТИ, ТУЛИ́ТИ (кінці чого-небудь); СКРІ́ПЛЮВАТИ, СКРІПЛЯ́ТИ, КРІПИ́ТИ техн. (закріплюючи чимось). — Док.: з'єдна́ти, сполучи́ти, злучи́ти, схопи́ти, прихопи́ти, зчепи́ти, зчленува́ти, зрости́ти, злютува́ти, звести́, зімкну́ти, стули́ти, скріпи́ти. З'єднавши (кінці кабеля), пускається назад.. Він почуває задоволення від того, що полагодив кабель (О. Гончар); Амфіон.. умощує те каміння, сполучує його і виводить мур (Леся Українка); Кінці хреста злучає широкий обід (М. Коцюбинський); Схопив на живу нитку (М. Номис); Ми заходилися її (котушку кабелю) перемотувати, уважно вишукуючи пошкодження і зрощуючи кінці (Н. Тихий); Вони приганяють і скріплюють останні кругляки (М. Стельмах).

СТИСКА́ТИ (щільно з'єднувати що-небудь, зводити докупи), СТИ́СКУВАТИ, ЗАТИСКА́ТИ, ЗАТИ́СКУВАТИ, СТУЛЯ́ТИ, ЗЦІ́ПЛЮВАТИ, ЗАЦІ́ПЛЮВАТИ, СТИНА́ТИ (зуби, губи). — Док.: сти́снути, зати́снути, стули́ти, зці́пити, стя́ти, зітну́ти. Раптово встає (Любов), стискає руки, подається на авансцену (Леся Українка); Тіло боліло, як попечене... Він стискував зуби (Панас Мирний); Катерина ображено затисла тонкі злі губи (Ю. Збанацький); Не раз і не два Ясь до півночі не стуляв очей (І. Нечуй-Левицький); Він міцно зціплював кулачки, загрозливо показував їх Миті (Г. Епік); — Терпи, козаче, терпи, — ласкаво примовить (Надія), помітивши, як ти аж зуби стинаєш від болю (О. Гончар).

СТУЛЯ́ТИ (зводити що-небудь впритул), СТУ́ЛЮВАТИ рідше, ЗМИКА́ТИ, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ, ПІДБИРА́ТИ (губи); СКЛЕПЛЯ́ТИ (уста, очі, повіки і т. ін.). — Док.: стули́ти, зімкну́ти, підтягти́, підтягну́ти, підібра́ти, підібга́ти (підобга́ти), склепи́ти. — Дитина... якось упустила... ненароком, — мовила куховарка, стуляючи, не знать для чого, череп'я докупи (Л. Яновська); Мертве поле після бою. Ти в крові лежиш і сниш. Рану стулюєш руками, Санітарів добрих ждеш (В. Сосюра); Можна наспівувати, стуливши губи (Ю. Смолич); Обурений до глибини душі, .. якнайтісніше змикав (Федір) тонкі губи (Ю. Збанацький); Німа мовчазність.. склепила уста, скувала серце і душу (Панас Мирний). — Пор. заплю́щувати.

СТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і СТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СТУЛИ́ТИ, стулю́, сту́лиш, док., що.

1. Наближаючи впритул одне до одного, щільно з'єднувати (предмети або краї предметів).

Пальченята аж лущали, так він їх стуляв .. в кулаки, надуваючись від кашлю (Панас Мирний);

Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні (А. Хижняк);

Вибігла [лисичка] на поле, сіла, виїла мачок із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить (з казки);

* Образно. Він краяв і стуляв свої колишні думки занадто грубо (Ю. Мушкетик);

– Який там з мене грамотій, – махнув рукою Мар'ян, – Ледве букву до букви стулю (М. Стельмах);

// З'єднувати докупи частини чого-небудь.

Іванко вийняв половинки персня, хустки та шаблі, і як почали стуляти їх з тими половинками, що лишилися у царівен, то все якраз прийшлося одно до одного (з казки);

// розм. Складати що-небудь розкрите, розгорнуте; закривати.

Як я вже стуляла книжку, мій непокірний погляд таки забіг на остатню стрічку (Леся Українка);

Який гарний метелик сів на стовбур дерева, розкриває і стулює барвисті, непередаваних кольорів крильця (О. Копиленко).

2. Закривати, змикати (губи, повіки і т. ін.), заплющувати (очі).

Пишно стуляла [дячиха] губи і бовтала китицями нових модних черевиків (Г. Хоткевич);

Гордій стуляє очі (так краще згадувати) і переноситься мислями у ту далеку пору перших весняних днів свого кохання (Д. Бедзик);

Маріка .. підводить великі очі, стулює губи, б'є об поли руками (С. Васильченко);

Морозенчиха стулює уста, щоб не закричати (М. Стельмах);

– Не знаю, куди глянуть, як той рот стулить, де ті руки діти... (А. Тесленко);

Стара міцно стулила зморщені губи (С. Журахович);

* Образно. Коли ми летіли з Москви до Праги, зимовий день вже потроху стуляв свої повіки (П. Тичина);

// Спричинятися до закривання, змикання (губ, повік і т. ін.), до заплющування (очей).

Сон очі стуляє (Панас Мирний);

Сонце почало легко припікати, а ясність так і вабила стулювати очі (О. Кобилянська);

Тихо гомоніли проміж себе козаки. Сон солодко стулював повіки (Я. Качура).

3. тільки док., перен., розм. Наспіх, недбало зробити що-небудь.

[Жінка:] Та хата є, ще чоловік стулив якусь там хижку, але печі дасть біг (Леся Українка);

– Машину стулимо на авторемзаводі – з тих, що обіцяні вам, Артеме Івановичу... (Ю. Яновський).

недок. стулювати, стуляти, док. стулити

to put together, to close

стуляти очі — to shut (to close) one's eyes

【未】

1) 闭合(眼睛等); 卷起(叶子﹑ 花瓣等)

Стуляти губи 嘴唇紧闭(表示不高兴)

2) (只用完成体) 口 搞出, 作成

Плюшчыць