КУДЛАТИЙ

КУДЛА́ТИЙ, а, е.

1. Який має довгу скуйовджену шерсть, вовну; кошлатий (у 2 знач.), патлатий.

Чіпка вступив у двір. Велика чорна кудлата собака кинулась на його з-під загороди (Панас Мирний);

Дітям сняться Кудлаті білі ведмеді (І. Нехода);

3 ними було четверо курт – короткохвостих кудлатих собак темної масті (Ю. Мушкетик);

Нічна зміна – дворові кудлаті волоцюги, – давно вже вибрехавшись на місяць.., саме укладаються спати на теплі каналізаційні люки (Ю. Іздрик);

* У порівн. Прозорий вечір сліп, І ліс наїжився, мов хижий звір кудлатий (М. Рильський);

// З довгою скуйовдженою шерстю, вовною.

Він [Вовк] до Огню то рило підведе, То лапу коло жару сушить, То біля полум'я кудлатий хвіст обтрусить (Є. Гребінка);

Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці широченний ніс (Л. Глібов);

// Зробл. із шкури з такою шерстю, вовною (про одяг, головні убори).

Оце він пішов од ставу берегами в кудлатій баранячій шапці (І. Микитенко);

Ноги блаженствують в кудлатих унтах (Л. Первомайський);

Від Купецького саду до Хрещатика промчав загін терських козаків у чорних кудлатих шапках (В. Шкляр);

// З довгим нерівним ворсом; волохатий (про тканини та вироби з них).

І кепі кудлата зимова, і пальто, перелицьоване з якогось непоганого колись краму, і штани в смужку – все носило слід чийогось .. догляду (Іван Ле);

Оленка садовила кудлатого ведмедика [іграшку] в автомобіль (С. Журахович);

* Образно. Клочилися [клубочилися] хмари, кудлатою брудною ковдрою сунулись-сунулись над містечком (А. Головко);

// у знач. ім. кудла́тий, того, ч. Про тварину з довгою скуйовдженою вовною.

На річ таку Собаці Кінь сказав: “.. Коли б я не хотів у полі працювати, Коли б я хліба не возив, То що б стеріг тоді кудлатий І що б він їв?” (Л. Глібов).

2. Який має густе розпатлане волосся на голові або обличчі; патлатий (у 1 знач.).

Отець Степан був невеликий на зріст, присадкуватий, товстенький та кудлатий: волосся на голові, на короткій бороді стирчало, неначе розпатлане вітром (І. Нечуй-Левицький);

[Хлопець:] Вона була тоді таким смішним, завжди кудлатим дівчатком (Леся Українка);

Ще донедавна з уявою про письменника, поета зв'язувався образ .. кудлатої, босякуватого вигляду особи (В. Еллан-Блакитний);

// З густим розпатланим волоссям.

До нас з усіх боків тиснуться страшні, кудлаті обличчя, блискотять ножі, револьвери... (І. Франко);

Коли я увійшов, мій приятель сидів біля столу. Він кивнув своєю кудлатою головою на канапу біля вікна (Олесь Досвітній);

– Дуже гарний острівець. – Еге ж, – згодився дід, чухаючи п'ятірнею кудлату голову (О. Бердник);

// Розпатланий, скуйовджений.

З-за верби висунулась кінська голова, а за нею зачорніла висока шапка, зачервоніло повне лице з довгими чорними кудлатими вусами (І. Нечуй-Левицький);

Зніяковівши, він сердито понурився, кудлаті брови лягли ще нижче (О. Ільченко);

Страшні чорні мадяри, .. голі по пояс, вусаті, з кудлатими животами, сиділи в тамбурі на своїх клунках (Любко Дереш);

Андреуччо задер голову до того вікна і ледве добачив у темряві здоровенного гевала з чорною кудлатою бородою (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

// у знач. ім. кудла́тий, того, ч. Про людину з густим розпатланим волоссям.

– Параско, та хіба Варка Лоботрясиха вже розписалась із отим кудлатим?.. (Є. Кравченко);

Малий приплівся десь аж по другій, до того ж не сам, а ще з якимось кудлатим, казав, що то великий поет (Ю. Андрухович).

3. перен. З густими гілками, густим листям і т. ін., що нерівно стирчать.

Ой березка зелененька, та трошки кудлата; Одчинялась у моєї дівчиноньки хата (з народної пісні);

Сонце світило на їх [них] з-за Росі й пронизувало .. високий кущ очерету з кудлатими китицями (І. Нечуй-Левицький);

Гілка вишні рясна і кудлата Нову схованку закрива (Т. Масенко);

Тепер Озимок сидів унизу драбини, приставленої до горища, де кудлатою шапкою темніло сіно (М. Малиновська);

// Який має вигляд пасма або клаптів (про хмари, туман і т. ін.).

Хмара потрохи розпухає й заповнює все небо в вікні. Важка, кудлата маса погрозливо суне на місто (В. Винниченко);

За колесами закрутився кудлатий пил (М. Стельмах);

Потужно димують заводи, зробили небо кудлатим (О. Гончар).

КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм., ТИРХА́ТИЙ діал.; КОСТРУБА́ТИЙ (про волосся, брови тощо); РОЗКО́ШЛАНИЙ, ПОКО́ШЛАНИЙ, ЗАКО́ШЛАНИЙ, СКО́ШЛАНИЙ, РОЗКОШЛА́ЧЕНИЙ розм., РОЗКОСМА́ЧЕНИЙ розм., РОЗКУ́ШКАНИЙ розм., СКОЛО́ШКАНИЙ розм., РОЗТІ́ПАНИЙ розм., РОЗХРИ́СТАНИЙ розм., РОЗВИ́ХРЕНИЙ розм., ЗВИ́ХРЕНИЙ розм., РОЗБИ́ТИЙ розм. (який став кошлатим, розкошлатився); РОЗКУЙО́ВДЖЕНИЙ, СКУЙО́ВДЖЕНИЙ, ЗАКУЙО́ВДЖЕНИЙ, ПОКУЙО́ВДЖЕНИЙ, РОЗТРІ́ПАНИЙ, РОЗПА́ТЛАНИЙ розм., РОЗКУ́ДЛАНИЙ розм., ЗАКУ́ДЛАНИЙ розм., РОЗКУДЛА́ЧЕНИЙ розм., РОЗКУДО́ВЧЕНИЙ розм., ПОКУДО́ВЧЕНИЙ розм., РОЗКУ́ЧМАНИЙ розм., РОЗКУ́СТРАНИЙ розм., ЗАКУ́СТРАНИЙ (ЗАКУ́ШТРАНИЙ) розм., РОЗЧУ́ХРАНИЙ розм., РОЗКУ́ЙДАНИЙ діал. (перев. зі сплутаним, розтріпаним волоссям). Мати поцілувала його в кошлату голову (О. Гуреїв); Він у кошлатій бурці і в шляпі летів попереду своїх орлів (С. Скляренко); Як.. гляну на його здорові витрішкуваті очі, патлаті брови та чорну кудлату бороду, то мені все чогось здається, що то сидить дідько (І. Нечуй-Левицький); Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах, і скаче на них довга кудласта вовна (М. Коцюбинський); Денис, повернувши кучмату голову до тепла, спить на кожусі (Григорій Тютюнник); Казились вітрюгани степові, І вили пси косматі (І. Муратов); У двері всунулась пелехата голова з дзюбатим обличчям, а за нею й довга фігура панотцева (М. Коцюбинський); Йому вчувається пісня голодного люду: ..чорні коряві руки, попечене обличчя, їх нечесані кустраті голови (Панас Мирний); Багнетів гострий блиск.. шапки кругом лахматі... (В. Сосюра); Розлога балка, Всюди до схилів туляться тісно ліплянки — Достоту тирхаті переполохані дрохви (І. Вирган); Рука командира лягла мені на кострубату голову (І. Цюпа); Молодий Горпищенко, озираючись, все бачить біля колодязя.. розкошланого, без картуза батька (О. Гончар); Ярослав засоромлено підводився, поправляв свою покошлану бороду (П. Загребельний); Хлопець.. швидко зняв шапку, і по його голові розсипалася закошлана смолиста чуприна (А. Хижняк); — Поможи, сестрице, — сказав поранений у плече солдат із скошланою рудою борідкою (Л. Первомайський); Наталя швидко підвелася, закинула за плечі розкошлачену косу (С. Васильченко); Вітер тріпав сколошканий чуб (Ю. Смолич); Пристав до нашого товариства.. худенький (навчитель) з розхристаною бородою (Лесь Мартович); Він ішов далі, простоволосий, з розвихреною світлою чуприною (А. Хижняк); Альберт Ейнштейн, знизавши плечима і покопирсавши п'ятірнею в звихреній зачісці, відштовхнувся від спогадів (Н. Рибак); Вбігла (Марина), похапцем, соромливо розбиту косу на голові підбирає (С. Васильченко); На порозі з'явився невеличкий сивий дідок із заспаними очима, з розкуйовдженою чуприною на голові (І. Шаповал); Спереду їх стояв кремезний хлопець в розірваному піджаці, з напущеним на лоб русявим скуйовдженим чубом (С. Васильченко); На закуйовдженій, нечесаній голівці красувалося два реп'яхи (Л. Яновська); Чому він і досі не поголив своєї покуйовдженої бороди.., я не питав — незручно (О. Досвітній); В дверях з'явився чоловік з розтріпаним волоссям на голові (І. Нечуй-Левицький); На порозі з'явилася розпатлана Маріїна голова (П. Панч); Крізь хвіртку просунулася руда, розкудлана Цвяхова голова (І. Франко); З хати одчинилося вікно, визирнула закудлана та заспана голова (С. Васильченко); З хати напроти вийшов високий юнак з чорним, розкудлаченим, кучерявим чубом (О. Копиленко); Лисі і розкудовчені голови апостолів похилені в чеканні довершення важливого обряду (Мирослав Ірчан); Хівря без корсета.., з покудовченим волоссям, без хустки (Грицько Григоренко); Хлопець стріпнув розкучманою "полькою" (Ю. Мушкетик); Червоний очіпок на розкустраній голові схилився набік (Панас Мирний); Сивувата голова Оксена, мов закуштрана мичка, запорошена остюками (І. Цюпа); Розчухраний, з піною на устах, задиханий, з переляканими очима, він міг вже самим своїм виглядом нагнати страху (Ірина Вільде); Марина тільки що встала й не вмивалася; очі в неї заспані, волосся розкуйдане (Панас Мирний).