СТЕ́ЖКА (вузька пішохідна дорога, протоптана людьми або звірами чи спеціально зроблена людьми), СТЕЖИ́НА, ДОРІ́ЖКА, ТРОПА́, СТЕЖА́ поет., СТЕЗЯ́ заст., ПІШНИ́К діал., ТАСЬМА́ діал., ТРОПО́К діал.; ПЛАЙ діал. (стежка в горах); ЛАЗ (стежка в густих заростях, якою ходять звірі). Остап ішов навпростець, минаючи вузькі, криві стежки, протоптані товаром і пастухами (М. Коцюбинський); Йдемо удвох під вечір по стежині (Л. Костенко); Марта Кирилівна задумалась і, йдучи по доріжці, зачепила головою гілку абрикоса (І. Нечуй-Левицький); Тропа праворуч повернула у гущину чагарника (О. Гончар); Ішов я раз по стежі (пісня); Вони шукають очима звірину стезю, що вела їх досі через густі і прохолодні нетрі в лісових яругах (Д. Міщенко); Звернувши з казенної дороги.. на тасьму, він змушений був уже кілька разів сказати "Боже поможи" (А. Іщук).
СТЕЖА́, і́, ж., рідко.
Те саме, що сте́жка.
Завмерла, готова прийняти його [літак], вистелена вологими шестикутниками, .. широка злітна стежа (І. Драч);
* Образно. Чи все пішло намарно? Жду одвіту. Чи слово те, яким я дорожу, Посіяло буйного зелен-квіту, В людські серця знайшло свою стежу? (Л. Забашта).
-і, ж., рідко.
1) Те саме, що стежка.
2) діал. Розвідка.