Значение слова "ОБЛАМАТИ" найдено в 13 источниках

ОБЛАМАТИ

найдено в "Фразеологічному словнику української мови"

лама́ти / злама́ти (полама́ти, облама́ти і т. ін.) зу́би на кому—чому, об кого—що і без додатка. Не одержувати бажаного результату; зазнавати невдачі, поразки і т. ін. Невже він може повірити, що ця дівчина, практикантка, розв’язала проблему, на якій зламали зуби видатні інженери? (В. Собко); — Нас підтримують київські міщани й ремісники. А коли корона зламає зуби на такому дружному опорі,— підемо на Буг (Іван Ле). пополама́ти собі́ зу́би (багато разів, тривалий час). (Сотник:) Пішли на ґвалт, та з’їли гарбуза. Об нас собі пополамали зуби! (М. Старицький). облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Нічого (З журналу); — От побіжи-но мені ще раз до ліса (до лісу) з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка); Палицю на бідній тварині обламують, та вона вже не реагує (З газети). облама́ти / обла́мувати ре́бра (боки́) кому. 1. чим і без додатка. Дуже побити, покалічити кого-небудь чимсь. обломи́ти ре́бра. — От вишлемо завтра наймитів, а дядьки їм дрючками обломлять ребра. Тоді не буде жнив ні у вас, ні у нас (М. Стельмах). 2. Змусити когось припинити свою діяльність, мовчати; покарати, приборкати когось. — Нахваляються (мужики), ласкавий пане,— що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (М. Стельмах). 3. Завдати комусь неприємностей. Як же спокійному бути? У Галичі тепер буря схватиться, нам боки обламає (А. Хижняк). облама́ти / обла́мувати ро́ги кому, зневажл. Примусити кого-небудь підкоритися; приборкати, здолати когось. — І доки ми будемо панський гніт і наругу терпіти? — Прийде час, Харитоненкові роги обламаємо! — твердить Сильвестр (К. Гордієнко); Оксюта дивився, як околицею села віддаляється Кирик. .. Але краще з ним не стикатись, тут не вгадаєш, хто кому роги обламає (Є. Гуцало); — Ти занадто самовпевнений, козаче,.. Але ми й не таким роги обламували (В. Малик); І не таким роги обламували, та на цей раз, здається, нічого не вийде (З газети). облама́ти / обла́мувати ру́ки кому. Припинити чиї-небудь дії, вчинки (перев. небажані); домогтися послуху. — Гляди, щоб за баламутство і розбій не забряжчав іржавими кайданами до самого Сибіру. Ще й не таким розумникам обламували руки (М. Стельмах). облама́ти (обтя́ти, обрі́зати і т. ін.) / обла́мувати (лама́ти, обтина́ти і т. ін.) кри́ла кому і без додатка. Позбавити кого-небудь високих прагнень, поривань, мрій, змусивши скоритися; приборкати когось. — Обламали крила, ще й мусив дякувати за науку,— стояв (Корнюша) перед Романом широкий і незграбний (М. Стельмах); Вони мріяли обламати крила кріпацькому поету, приручити його, зробити своїм (П. Колесник); — І пам’ятай: усякій людині, при охоті, можна обламати крила (М. Стельмах); Людська заздрість обтяла крила не одному соколу, який міг би ширяти у вищих сферах… (А. Крижанівський); Хто зна, до якого б високого ступеня загальнолюдських ідей добра людського і поступу розвивався б Шевченків талант і в які б високохудожницькі форми він виливався б, коли б не обтяла йому крила рука “III отделения” (О. Кониський). обла́мані кри́ла. Вісім років думав Гулька про цю землю, вісім років бачив її уві сні, і вісім років .. нак

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДЛО́МЛЮВАТИ, ОБЛА́МУВАТИ (перев. краї, кінці чого-небудь); ВІДЧА́ХУВАТИ (про гілки). — Док.: відлама́ти, відломи́ти, облама́ти, улама́ти (влама́ти) розм. відчахну́ти. Почали чистити (губи) і пекти, відламуючи від кожної корінець і щедро посипаючи те місце сіллю (І. Франко); Відламав (Петро) гілочку японської вишні (В. Кучер); Мавпа обламувала омарові вуса (М. Трублаїні); Вони хутенько дістали свого хліба, вламали по шматку й заходились їсти (Є. Гуцало); Грім ударив у біле серце тополі, але не розбив її, а лише відчахнув величезну гілляку (І. Цюпа).

УМОВЛЯ́ТИ (ВМОВЛЯ́ТИ) (впливати словами, просити згодитися на що-небудь), ПЕРЕКО́НУВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ до чого, на що, з інфін. і без додатка, СХИЛЯ́ТИ до чого, УГОВО́РЮВАТИ (ВГОВО́РЮВАТИ) розм., УГОВОРЯ́ТИ (ВГОВОРЯ́ТИ) розм. рідше, АГІТУВА́ТИ розм., ОБРОБЛЯ́ТИ розм., ЄДНА́ТИ заст.; УСОВІЩА́ТИ (ВСОВІЩА́ТИ), УГО́ВКУВАТИ (ВГО́ВКУВАТИ) розм., УГО́ВТУВАТИ (ВГО́ВТУВАТИ), УРЕЗО́НЮВАТИ розм., УЛА́МУВАТИ розм., ОБЛА́МУВАТИ рідше, УГРУЩА́ТИ (ВГРУЩА́ТИ) діал. (з докорами, пересилюючи опір); УЛЕ́ЩУВАТИ (ВЛЕ́ЩУВАТИ), УЛЕЩА́ТИ (ВЛЕЩА́ТИ), ЗМА́НЮВАТИ (з лестощами, обіцянками). — Док.: умо́вити (вмовити), перекона́ти, намо́вити, схили́ти, уговори́ти (вговори́ти), загітува́ти, оброби́ти, уго́вкати (вговкати), уго́втати (вго́втати), урезо́нити, улама́ти, облама́ти, улести́ти (влестити), змани́ти. Старости робили своє діло; вони умовляли, уговорювали.. стару Сикліту Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко); Насилу Проценко умовив Христю увійти до нього в хату (Панас Мирний); — Під школу нам згодиться палац, — завзято переконував хліборобів Олександр Палійчук (М. Стельмах); — Намовляйте до повстання старого й малого (І. Нечуй-Левицький); Як стара не вговоряла Катрю, не послухала дівчина (Марко Вовчок); — Та як він скаже, коли не знає? — уговкували Анну жінки (І. Франко); — Вона кого хочеш уговтає, — засміялася Христя (В. Кучер); Навіть коли батько або мати урезонюють її, вона здатна таке бовкнути, від чого немов кістка стає тобі поперек горла (Ю. Шовкопляс); Уламати старого Зубківського було нелегко (П. Панч); Отож як перед Спасом я був у вас і стали ви мене вгрущати, щоб не сумував, загомоніли до мене ласкаво (Ганна Барвінок). — Пор. блага́ти.

найдено в "Словнику українського сленгу"

(-аю, -аєш) док.; мол.; кого. 1. Переконати когось у недоцільності виконання певних дій, вчинків. ПСУМС, 49. 2. Дати словесну відсіч; висміяти когось. ПСУМС, 49. 3. безос.-пред. Комусь щось набридло робити. нарешті й мене обламало / набридло / набри (В. Стах: Молоде вино); Мені поки що досить! Обламало! Зрозуміло? (Ю. Покальчук, Те, що на споді).

найдено в "Правописному словнику Голоскевича"

Облама́ти, -ма́ю, -ма́єш і обломи́ти, -ломлю́, -ло́миш, -млять

облама́ти, -ма́ю, -ма́єш і обломи́ти, -ломлю́, -ло́миш, -млять

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ОБЛАМА́ТИ див. обла́мувати¹.

найдено в "Українсько-англійському словнику"

недок. обламувати, док. обламати

to break, to chip (off)

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

див. обламувати I.

найдено в "Українсько-китайському словнику"

【完】 见 обламувати