ПО́ВНЯВА, и, ж., рідко.
1. Те саме, що по́вня 2.
Я мовчав від повняви щастя, що тепло розливалось по всьому тілі (Олесь Досвітній).
2. Те саме, що огря́дність.
Ухопила [Марія Дмитрівна] теплу хустку і, незважаючи на свою повняву, бігцем перебігла веранду й подалася стежкою до моря шукати Костя (Дніпрова Чайка).
-и, ж., рідко.
1) Те саме, що повня 2).
2) Те саме, що огрядність.
див. багато