ЗАМЕ́Т (наметена вітром купа снігу), НАМЕ́Т, КУЧУГУ́РА підсил., ЗА́СТРУГ рідко, ЗАМЕ́ТА діал., ЗА́МЕТЬ діал., ЗАБІ́Й діал., ЗАБО́ЇНА діал., СУ́ГОРБ діал., ЦІЛИ́К заст.; ПЕРЕМЕ́Т (поперек дороги). Снігові замети лежать у саду (О. Донченко); За садком видко було чиюсь хатину стареньку, снігові намети підходили їй аж попід віконечка (Леся Українка); Цієї зими снігу було багато, позаносило всі шляхи, нагорнуло кучугури високі (А. Хижняк); Після шторму над закрижанілим морем постали тисячі снігових застругів. Вони трохи нагадують піщані дюни в пустинях (М. Трублаїні); Дві ночі бушувала надворі страшна метіль, шумів грізний вітер і засипав заметями сніговими дорогу (І. Франко); Снігові забої; — Піднялась страшенна хуртовина, а я й вийшла з хати; тільки переступила поріг, а мене як підхопить вітер — та в сугорб..! (О. Стороженко); Вітер замітав на пагорбах сніги й робив великі перемети в балках, замітав шляхи (І. Ле і О. Левада).
ЗА́СТРУГ, а, ч.
Ручний інструмент для грубого оброблення деревини струганням; шерхебель.
Колоди спершу треба обтесати застругом (із журн.).
-а, ч.
Рубанок із закругленим лезом; шерхебель.
II застр`уг-у, ч.
Сніговий замет.