ПОВОЛІ, ПО ВОЛІ

ПОВОЛІ – ПО ВОЛІ Поволі, присл. Не поспішаючи, повільно; поступово. Місяць з-за гаю випливав поволі (О.Афанасьєв-Чужбинський); Там, де грали бурі, хмари, Розлилися дзвони-чари І поволі щастя йде (Г.Чупринка); Вікно поволі гасло (М.Коцюбинський); Поволі гнів спадав (Н.Рибак). По волі, ім. з прийм. – Нема в мене про вас грошей! – одказує брат. – "Давай-бо по волі, а то візьмемо силоміць", – грозять вони (Марко Вовчок); – Не загинув єси у неволі, Не загинеш і з нами, козаками, по волі (дума); Мене по волі і неволі носило всюди (Т.Шевченко); – Чи по волі, чи по неволі? – Добрі молодці все по волі ходять! (А. Кащенко); Час, моя пісне, по волі буяти (Леся Українка); – Не підеш по волі – поведуть по неволі... Заберіть його!.. (О.Соколовський).