ВИСНА́ЖЛИВІСТЬ, вості, ж.
Властивість і стан за знач. висна́жливий.
У хворих на травматичну епілепсію було виявлено підвищену виснажливість і легку загальмованість вищої нервової діяльності (з наук. літ.);
Мінімальна мозкова недостатність проявляється у високій виснажливості мозку, розпорошеності уваги, слабкості довільного запам'ятовування (з навч. літ.);
* Образно. Гіркота щоденного прагнення і виснажливість мрій, що він у місті дізнав, обертались тепер у щасливу стому й щемлячий потяг до заспокоєння (В. Підмогильний).
-вості, ж.
Властивість за знач. виснажливий. || Властивість піддаватися виснаженню.