АКМЕЇ́ЗМ
• АКМЕЇЗМ
(від грец. 'ακμή — вершина, розквіт)
- модерністська течія в рос. поезії 10-х pp. 20 ст., яка сформувалася в умовах кризи бурж. мист-ва передреволюц. часу. Теоретики А. — М. Гумільов і С. Городецький проголошували (журн. "Аполлон", 1913, № 1) відхід від символізму з його затемненістю, езотеричністю і містицизмом, зашифрованою багатозначністю слова, утверджуючи натомість класичну ясність і простоту, повернення до реального світу речей. Проте деклароване акмеїстами сприйняття світу "у всій сукупності прекрасного і потворного" не виходило за рамки пасивного споглядання і було позбавлене перспективи соціальних перетворень. Один з осн. постулатів А. пов'язаний з утвердженням культу первісно-біол. начала в людині, протиставленого соціальності сучас. світу. Звідси — ін. варіант назви цієї літ. течії — адамізм (від імені біблійної першої людини — Адама). Термін "адамізм" у творчості різних поетів набував різного змісту (напр., у поезії М. Гумільова він означав утвердження сильної особистості). Акмеїсти розробили ущільнений, ощадний і лаконічний поетичний стиль, спрямований на вираження філос. проблематики. Серед представників А. — члени літ. гуртка "Цех поэтов" (1911 — 1914) М. Кузмін, А. Ахматова, М. Зенкевич, О. Мандельштам, В. Нарбут та ін. А. припинив існування після Великої Жовтн. соціалістич. революції. Колишні акмеїсти А. Ахматова, О. Мандельштам стали визначними рад. поетами, активно працювали в рад. л-рі С. Городецький, В. Нарбут. На Україні А. не набув поширення.
■ Літ.: Бушмин И. Поэтическое искусство Мандельштама. М., 1964; Жирмунский В. Творчество Анны Ахматовой. М., 1973.
Л. Р. Світайло.
АКМЕЇ́ЗМ, у, ч.
Напрям у російській поезії початку XX ст., представники якого, протиставляючи себе символістам, прагнули до предметно-конкретного зображення світу, використання слова у первісному, а не символічному значенні.
Досі тут на Бульйонній вулиці в місті Києві не доводилося чути вірші в такій вражаючій кількості. Від ранку і до пізньої ночі чути було суперечки про модернізм і акмеїзм (з наук.-попул. літ.);
Становлення акмеїзму тісно пов'язане з діяльністю гуртка “Цех поетів”, центральною фігурою якого був організатор акмеїзму М. Гумільов (із журн.).
Напрямок у рос. поезії 1911-21, започатковували М. Гумільов, С. Городецький та О. Мандельштам; зосереджений на конкретному та образному відтворенні краси реального світу; заперечував містичне сприйняття реальності символістами.
-у, ч.
Напрямок у російській літературі, що виник у 1912-1913 рр. і проповідував теорію "мистецтва для мистецтва", індивідуалізм, формалізм.
[akmejizm]
ч.
akmeizm liter.
Акмеї́зм, -му, -мові