Изабелла
Тот грозный судия, свято́ша тот жестокой*,
Чьи взоры строгие во всех родят боязнь,
Чья избранная речь шлет отроков на казнь,
Сам демон.
А.С. Пушкин,
А́нджелоОвеянный тускнеющею славой,
В кольце свято́ш, кретинов и пройдох,
Не изнемог в бою Орел Двуглавый,
А жутко, унизительно издох.
Г. В. Ив
а́нов, «Овеянный тускнеющею славой…»СВЯТЕ́ННИК (удавано побожна, лицемірно доброчесна людина), ХАНЖА́, СВЯТО́ША, ФАРИСЕ́Й, СВЯТЕ́ЦЬ рідше, ТАРТЮ́Ф рідше. — Не говори, братіку, про мої нічні походеньки. А то оці старі панотченьки — святенники великі (П. Колесник); Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали (І. Муратов); Марті він чомусь здався в ту мить страшенно схожим на отих святош, які чорно грішили цілий рік, а потім на два тижні ходили одмолювати гріхи в Київську лавру (В. Собко); О, кождий тихий усміх Фарисея для мене гірш од скорпіона злого (Леся Українка); — Світ ся валить, любенькі, — ще нині ж таки кричав би святець з проповідниці (П. Козланюк); (Галіма:) Сватаєте дочку, а залицяєтеся до матері? Ах ви ж тартюф!.. (В. Самійленко). — Пор. лицемі́р.
СВЯТО́ША, і, ч. і ж.
Те саме, що святе́нник і святе́нниця.
– Як бачу, вона хоч і відьма, та менше лиха робила людям, як ті, що святош удають! (О. Стороженко);
Старий святоша широко хреститься, б'ючи земні поклони. Моляться жінки (О. Довженко).
Rzeczownik
святоша f
świętoszka f
bigotka f
святоша m
świętoszek m
bigot m
santón m, santurrón m, gazmoño m, mojigato m
м. и ж.
bigot m, cagot m, tartufe m
-і, ч. і ж.
Те саме, що святенник і святенниця.
• nábožnůstkářka
• pobožnůstkář
• svatoušek
Девотка, див. ханджа, лицемір
див. побожний