НЕДРУГ

ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет. Тимко відвернувся, аж шия хруснула: то був його ворог по парубоцтву Сергій Золотаренко (Григорій Тютюнник); Софія недолюблювала дітей, інтуїтивно почуваючи в них якихось потенційних недругів (О. Гончар); Козак Мусій Половець збив свого супротивника з ніг (О. Довженко); З гори від каменеломень женеться в долину з десяток .. пастушків.. Побачили противників і зупинилися (У. Самчук); За ним (князем Єремією) потягли руку й інші пани, ненависники козаків та хлопів (І. Нечуй-Левицький); Насудяться воріженьки, — Дівка заміж піде (пісня); І на оновленій землі Врага не буде, супостата (Т. Шевченко).

ВО́РОГ збірн. (ворожі сили), НЕ́ДРУГ, ПРОТИ́ВНИК, СУПРОТИ́ВНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВРАГ заст., поет., СУПОСТА́Т заст. Народ не хоче знову чути ридання матерів,.. не хоче бачити своїх синів скривавленими, скаліченими, вбитими нещадною рукою ворога і супостата (М. Рильський); Піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький (П. Куліш); Противник почав обстрілювати дзот (В. Кучер); Тікав супротивник з укріплень (І. Нехода); Він з такою рішучістю і силою натиснув на неприятеля, що французи змушені були ретируватись (П. Кочура).

НЕ́ДРУГ, а, ч.

1. Той, хто неприязно, недоброзичливо, вороже ставиться до кого-небудь; недоброзичливець.

Іван поволі підвівся, не спускаючи погляду з свого давнього недруга (П. Колесник);

// чого. Той, хто вороже ставиться до чого-небудь, заперечує, не визнає його, дотримуючись протилежних поглядів.

– Єдине, що непокоїть мене, – мовив згодом Шульга, – щоб злі сили, всі недруги мирного життя не вчинили найстрашнішого злочину в історії... (Н. Рибак).

2. нар.-поет. Супротивник у воєнних діях; ворог.

• ¬ приставка (1): НЕ;
• ∩ корень слова (1): ДРУГ;
• ∧ суффикс (0): -
• ⏰ окончание (0): -