МУРЗИ́НСЬКИЙ

МУРЗИ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до мурза́; належний мурзі. Важко було жити на бейській та мурзинській землі, сплачувати податки й данини (Тулуб, Людолови, І, 1957, 450). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 829.