АРТІ́ЛЬНИК, а, ч.
Те саме, що арті́лець.
По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників і гнали їх до громадських стаєнь (Г. Епік).
-а, ч.
Член артілі.
Арті́льник, -ка; -ники, -ків