ВІДСТІЙНИК

ВІДСТІ́ЙНИК, а, ч., техн.

1. Споруда або спеціальний резервуар для очищення рідини відстоюванням у системах водопостачання, каналізації, зрошення, гідроенергетики та ін.

Для очищення води від насіння бур'янів застосовують відстійник (з наук. літ.);

Каналізаційний відстійник;

Паливний відстійник.

2. Пристрій у машинах і установках, де відстоюються масло, бензин і т. ін.

На шляху від бензинового бака комбайна до карбюратора пальне проходить через відстійник, частково очищаючись від важких домішок (з навч. літ.).

3. Місце для відстоювання чого-небудь (перев. про транспортні засоби).

Залізниця має план щодо цієї місцевості. Тут хочуть робити відстійник вагонів (із журн.);

// перен. Місце, де накопичується що-небудь небажане, неякісне.

Україна, як і більшість країн СНД, в ті роки стала відстійником викрадених іномарок (з наук.-попул. літ.);

Італія перетворюється на відстійник нелегальної міграції з африканських країн до Євросоюзу (з газ.).

△ (1) Втори́нний відсті́йник – відстійник, у якому відбувається біологічне та хімічне очищення стічних вод.

Вторинні відстійники, як правило, виготовляються з однією середньою воронкою та фундаментальною плитою із нахилом до середини ємності (з наук.-попул. літ.);

(2) Двоя́русний відсті́йник – відстійник, у якому суміщені процеси відстоювання стічних вод і зброджування осаду.

Осад із двоярусних відстійників, біоплівка з біофільтрів зневоднюються на мулових майданчиках (з наук.-попул. літ.);

(3) Перви́нний відсті́йник – відстійник, у якому відбувається механічне очищення стічних вод.

Стічні води надходять у первинний відстійник, де відбувається відділення плавучих забруднень і важких складників (з наук.-попул. літ.).

[widstijnyk]

ч.

odstojnik

тех.

settler, settling tank (basin), sump